Вірш “Поет” (“Коли Рафаель натхненний…”) було написано М. Ю. Лермонтовим в 1828 році, під час навчання поета в пансіоні при Московському університеті. У цьому вірші поет зіставлений з Рафаелем, впав перед своїм творінням. До образу цього художника часто зверталися німецькі і російські романтики. Безпосереднім джерелом вірша стала, за версією дослідників, новела “Бачення Рафаеля”, з якої, очевидно, був знайомий юний поет. Новела розповідає про те, як довго і безуспішно художник намагався створити образ Мадонни. Всі варіанти не задовольняли Рафаеля. Написати картину він зміг лише тоді, коли йому на очі з’явилася Богородиця. Ця легенда розроблялася і в інших віршах поетів в пансіоні (“Бачення Рафаеля” Н. Калачевського, “Поет” В. Грузинова).
Композиція вірша заснована на зіставленні двох процесів творчості – мистецтва художника і хвилин поетичного натхнення. Твір ділиться на дві частини. Перша частина – опис праці художника, його релігійного екстазу. Проте цей порив чудовий” не може тривати вічно:
Але скоро цей порив чудовий Слабшав у грудях його діте,
І стомлений і німий,
Він забував вогонь небесний.
Таке ж і світовідчуття поета. Воно розкривається у другій частині вірша. Священні хвилини натхнення – це “райський сон”. Але ось настає пробудження, і “хладеет жар ланіт”, вщухає душевні хвилювання, нарешті, сам привид, який відвідав героя, залишає його. Образ поета – це ідейний центр усього вірша. Основна ідея твору – повне втілення душі художника в акті творчості.
Вірш написано четырехстопным ямбом. Поет використовує різні засоби художньої виразності: епітети: (“Рафаель натхненний”, “священний лик”, “порив чудовий”), інверсію (“лик Пречистої діви священний”), метафору (“пером своїм проллє Всю душу..”), форми і вирази, що належать високому стилю (“в грудях його млада”, “звуком гучного ліри”, “хладеет жар ланіт”).
Цей твір ми можемо розглядати в контексті ліричних роздумів поета про процес творчості – віршів “Є мовлення значення…”, “Смерть поета”, “Журналіст, читач і письменник”, “Поет” (“Обробкою золотий блищить мій кинджал…”), “Пророк”.