ХХ століття ознаменувалося століттям революцій і воєн. Саме в такий час людина і розкриває весь свій потенціал. Під час військових дій процвітає не тільки героїзм, але і зраду. Звичайно, хотілося б, щоб були тільки герої, але на ділі зрадників не менше ніж героїв.
У всі часи є люди, які заради власного блага готові буквально на все. В екстремальній ситуації, до якої можна віднести війну, людина показує, що він з себе представляє. Були люди, з-за яких гинули сотні людей, зате такими жертвами люди рятували свою шкуру. Саме шкуру, бо по-іншому не скажеш.
Зате приємно думати про те, що були і герої. Про їх подвиги і писали автори в ХХ столітті. Герой, як правило, асоціюється з сильним, мужнім і сміливим людиною. Однак не всі такі герої. Є такі люди, які в звичайному житті живуть тихо і непомітно. Здається, що вони нічого з себе не представляють. А ось під час війни такі люди часом виявляли себе як справжні герої, це стосується і юних дівчат.
У творах літератури ХХ століття зустрічалися не тільки герої, але і зрадники. Зрадники не викликають нічого, окрім відрази, а ось герої викликають захоплення і захват. Справжня суть людини проявляється тоді, коли справа стосується життя і смерті.
Хочеться вірити, що якщо я опинюся в таких умовах, то я не стану зрадником, а стану тим, кого оспівували поети і письменники ХХ століття.