Володимир Ленський. Глибоко розкрито Пушкіним світовідчуття ще одного характерного для цієї епохи героя – Володимира Ленського. В ній дуже привабливі моральна чистота, романтична мрійливість, свіжість почуттів, волелюбні настрої. В протилежність розчарованому Онєгіну Ленський пройнятий вірою в людину, в любов, в дружбу. Захопленість Ленського, його палкість, дух “досить дивний” Пушкін прямо пов’язує з його повним незнанням життя взагалі і російської життя зокрема.
Шанувальник Канта і Шіллера викликає в Пушкіні сердечне участь і одночасно іронічне ставлення. Ця іронія проявляється постійно, навіть у характеристиці віршів Ленського, які так зворушливо звучать в опері П. І. Чайковського “Євгеній Онєгін”. У Пушкіна ж вони включені у цілком визначений контекст, не залишає сумнівів у ставленні до них автора роману:
- …його вірші Сповнені любовної нісенітниці, Звучать і ллються. Їх Він читає вголос, У ліричному спеку, Як Дельвиг п’яний на бенкеті.
І самі по собі вірші Ленського дуже типові для епігонів модного тоді романтизму, в них широко представлені усталені поетичні штампи: “золоті дні”, “діва краси”, “рання урна” і т. д. Ленський романтик був зображений Пушкіним реалістом, для якого “І щось, і туманна даль, //І романтичні троянди” були давно вже пройденим етапом. У цьому плані показова та умовно-поетична лексика (дуже характерна для поезії Жуковського), з допомогою якої Пушкін дає уявлення про внутрішній світ Ленського: “божевільна душа”, “молоді захоплення”, “солодка неволя”, “ніжний сором”. В альбом Ольги Ленський малював надгробний камінь або голубка на лірі.
У романі намічені два шляхи, по яким міг би піти Ленський, якщо б залишився живий. Він міг би стати великим поетом або перетворився б у самого буденного, звичайного поміщика. Бєлінський був переконаний, що “з Ленським збулося б неодмінно останнім”. Пушкін ж не вирішує настільки прямолінійно поставлене ним запитання. Для нього ця альтернативність, різні варіанти життєвої долі героя зв’язувалися з поданням про згубний вплив несприятливого середовища на особистість. В кожній людині (у Ленський, в Онєгіні) закладені багаті задатки, але ці можливості по-різному реалізуються в залежності від конкретних життєвих умов.
Сюжетний розвиток роману не завершено. Невідомо, як далі складеться життя у Тетяни, у Онєгіна. (Йдуть суперечки, чи зможе він долучитися до декабристскому руху.) У таких випадках прийнято говорити про “відкритому фіналі”. Але внутрішньо роман завершено, що підкреслюється стрункої, чітко організованою композицією. Вона будується на основі симетрії. Це іноді називається “дзеркальної композицією”, бо структурні одиниці тексту повторюються у зворотному порядку: лист Тетяни – відповідь Онєгіна і навпаки: лист Онєгіна – відповідь Тетяни.