Твір “Дитинство Микити Толстой”

Перебуваючи в еміграції у Франції і безмірно мріючи повернутися на Батьківщину, створював граф Олексій Миколайович Толстой своє поетичне твір “Дитинство Микити”.

Короткий зміст цієї автобіографічної повісті охоплює собою давно пройшов останній рік безтурботного дитинства самого автора.

Задум автобіографічного твору

Жив він у маєтку свого вітчима А. А. Вченого, якого любив, як рідного батька, під Самарою, у садибі Соснівка. Головного героя – хлопчика Микиту – письменник наділив власним багатим уявою і вразливістю. Образи його батьків письменник створив за типажем власних. Причому маму Микити звуть так само, як і маму Олексія Толстого – Олександрою Леонтиевной. Образ вчителя Аркадія Івановича створений, спираючись також на реальній особистості – репетитора Аркадії Словоохотове. Автор, не перейменовуючи, ввів в канву розповіді своїх друзів дитинства – Ведмедика Коряшонка і Стьопку Карнаушкина. Багата різноманітними персонажами повість “Дитинство Микити”. Короткий зміст твору гранично коротко можна виразити як занурення читача в казковий світ дитинства.

Захоплюючий світ Микити

Дитина сприймає себе частиною милої його серцю садиби, розташованої посеред степу. Це самому Микиті нагадує диво: сотні миль голого простору, а навколо батьківського будинку – великий і густий сад, ставок. Ростуть тополі, осокора, верби, липи.

У творі дається докладний опис самого будинку, господарських будівель, не пустують, хліви і стайні, саду, річки, греблі.

Дається дитяче захоплене опис його таємничих кімнат і тесненных плетінь давніх книг у бібліотеці. Цей будинок зберігає сімейні перекази про прадідові Африкане Африканыче, змученому нещасною любов’ю. Він, за переказами Ніколіної матінки, вів дивний спосіб життя. Вночі читав і писав, а вдень спав. Господарство дідусь закинув, дворові розбіглися від нього, на полях росла трава.

Прикрашено багатьма яскравими і соковитими сценами споглядання природи твір “Дитинство Микити”. Короткий зміст повісті можна звести до цього єднання хлопчика з природою. Він не просто відчуває себе її частиною, але й сприймає її через дофантазированные собою образи. Наприклад, шпак в сприйнятті Микити наділений людськими якостями до такої міри, що отримав прізвисько Желтухін. Кота головний герой називає не інакше, як Василь Васильович, поетизує він і коней вітчима, і всяку побачену птицю, будь то яскрава іволга або голосистий жайворонок.

Початок повісті

З глави “Сонячний ранок”, починається “Дитинство Микити”. Короткий зміст повісті – це розповіді про ігри з сільською дітворою посеред чарівності заметів, що покривають хати до димоходів; навіжений потік весняних вод; темний сад, освітлюваний липневими блискавками; вересневі щільні, як молоко, тумани. Хлопчик бачив, як вся життя людей посеред цього повторюваного хороводу часів року проходить органічно і природно, а народження і смерть подібні сходу і заходу сонця.

Специфічну дитячу логіку розповіді в цьому твір не може не відзначити написане нами короткий зміст. Толстого “Дитинство Микити”, під час роботи над ним, самого ввело в особливу захоплено-ностальгійний настрій, що він і сам зазначав у спогадах. Дуже трепетно автор розповідає історію про те, як він, небайдуже ставиться до сестри Лілі, разом з нею виявив в порожній кімнаті маєтку кільце, яке прадід колись подарував своїй коханій. Кільце лежало всередині вазочки з лев’ячими головами, що стояла на стінних годинах кілька десятків років. Причому сама Ліля (Микита надів їй колечко на пальчик) дивно нагадувала рисами обличчя прабабу, портрет якої в амазонці з вуаллю висів на стіні в таємній кімнаті. Проникливо написав про цей епізод Олексій Толстой.

Твір автобіографічного характеру

Що ми зауважимо, якщо виділимо з авторського оповідання про самому романтичному році життя головного героя стислий, короткий зміст? Толстого “Дитинство Микити”, дотримуючись правил жанру, продовжило традицію Лева Миколайовича Толстого (“Дитинство, отроцтво, юність”), М. Горького (“Дитинство”, “В людях.”), С. Аксакова (“Дитячі роки Багрова-онука”).

Всі ці книги цінні для читання дорослими людьми, особливо батьками. Вони – автобіографічні і допомагають усвідомити, як дитина мислить, пояснюють мотиви його вчинків. Втім, якщо говорити про авторському стилі цих художніх автобіографій, то слід вказати, що Олексій Толстой – єдиний з усіх вищезазначених класиків, який оповідав про дитинство від третьої особи.

Поетизація хлопчиком часів року

Короткий зміст оповідання “Дитинство Микити” знайомить нас з хлібосольним святкувань Різдва у садибі. Діти дворових селян, так само, як і діти господаря, виготовляють іграшки на ялинку. А коли вона прикрашена і висвітлена десятками свічок, усі малюки, щасливі від отриманих подарунків, в поміщицькому будинку зустрічають це світле свято. Це свято головний герой повісті любить більше за інших.

Опис весни і новонародженої природи також входить в короткий зміст книги “Дитинство Микити”, оскільки займає вагоме місце в книзі. Адже головний герой сам ототожнює себе з природою, щиро вважаючи за велінням душі, що всі природні багатства навколо – рідні. Його приводять у захват десятки тисяч потічків від талого в березні снігу в степу. Він, насолоджуючись, дихає на повні груди весняним “гострим і чистим” повітрям. І чомусь здавався дуже значним криголам на річці, коли вона показувала свій буйний норов, піднімаючись над греблею, і з шумом ниспадала в вири.

А далі Олексій Толстой пише по-дитячому захоплено про травневих медових трелях іволги. Про плаваючий у спекотному літньому небі степовий орел розповідає нам “Дитинство Микити”. Дуже короткий зміст цього твору незмінно вказує на зв’язок формується особистості головного героя з навколишнім його світом. Чи Не це є визначальною рисою дитинства? Можливо, до усвідомлення цього нюансу підводить нас Олексій Толстой?

Потреба хлопчика відчувати це єдність надзвичайно важлива для його особистості. Тому навіть вчитель Аркадій Іванович не картає його, коли він втікає з уроку, щоб подивитися на річку. Невипадково автором у розділі “На возі” використано настільки романтичне порівняння: “На возі, наче в колисці, Микита плив під зірками, дивлячись на далекі світи”.

Висновок

Первісна назва твору звучить як “Повість про багатьох чудових речей”. Очевидно, що воно писалося автором в єдиному творчому пориві, на одному натхнення.

Остання глава повісті має коротку назву – “Від’їзд”. Її кінцівка починається повідомленням про те, що Микиті вдалося скласти іспит до вступу в другий клас. А завершується книга сумною фразою: “Цією подією кінчається його дитинство”.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: