Серед високо патріотичних творів про війну особливе місце посідає поема Олександра Трифоновича Твардовського “Я був вбитий під Ржевом”. Його корисно прочитати в класі цілком і відвести аналізу більше часу. Вірш пройнятий глибокою любов’ю до Батьківщини, розуміння величезної відповідальності кожного громадянина перед своєю країною в хвилину грізної небезпеки. “Я убитий під Ржевом” повний непереборну скорботи розповідь від імені тих, кому ніколи вже не дізнатися, чим закінчилася страшна війна, кому ніколи не дано пережити радість перемоги.
Незвичайність розповіді від імені вбитого солдата в поєднанні з правдивою і реальною обстановкою бою (“Я убитий під Ржевом, в безіменному болоті…”) як би дає право герою дізнатися про долю міста, який він захищав (“Я убитий і не знаю, чи наш Ржев нарешті?”), і сказати на повний голос про високу міру вчиненого подвигу:
* І у мертвих, безгласных,
* Є відрада одна:
* Ми за батьківщину пали,
* Але вона врятована…
Сумні рядки вірша постійно перемежовуються з іншими, що виражають надію і віру в те, що вижили будуть гідні пам’яті полеглих за Батьківщину воїнів. Загиблий воїн ніби заклинає залишилися в живих:
* Заповідаю в тому житті
* Вам щасливими бути
* І рідної вітчизни
* З честю далі служити.
Важливо, щоб старшокласники всім серцем сприйняли текст цього мужньо-скорботного розповіді про війну, який ніби перекидає “місток” до патріотичної та філософській ліриці поета в останні роки життя. При оглядовому розгляді позмы “Будинок у дороги” пропонується звернути увагу на шляхетність суспільних і моральних принципів життя народу, на трагізм долі героїв поеми, на життєствердний соціально-філософський сенс, на її народно-поетичну основу.
Який же сюжет і композиція поеми її? Яка історія Сивцовых? Характери її героїв – істинно народні характери (витривалість, стійкість, мужність, взаємна підтримка у страшні дні, почуття гідності людини).
Звернемо увагу нас на роль рефрену в поемі (“Коси, коса…”), на те, що рефрен її стає лейтмотивом усього твору, на те, що змінюється по ходу розповіді настрій, що передається рефреном. Народний характер поеми підкреслюється введенням в мову героїв слів “гарніше”, “не нарікай”, “черга”, “рідний”, “маленький”. Наведемо висловлювання поета про цю тему: “Тема її – війна, але з іншої сторони, ніж у “Теркине”, з боку будинку, сім’ї, дружини і у себе солдата, що пережили війну. Епіграфом до цієї книги могли б бути рядки, взяті з неї ж:
* Давайте, люди, ніколи
* Про це не забудемо…”.
Наполегливо повторює поет деякі епітети, метафори, порівняння, що підсилюють драматизм поеми: “день оглух від грому”, “війна бісилася сп’яну”, “пам’ять горя”, “біль волає до людей”, “сумний будинок”, “гірка сторона”, “глуха пам’ять”, “сумна їжа”, “гіркий день”, “важкий рік”, “глухий, нерадісний спокій”, “гірка хвилина”, “лютий вітер” та ін.
Перша глава готує читача до важкого, горестному розповіді і сприйняття страшної історії російської жінки, життя її родини; вона являє собою вступ до головного в оповіданні. Яке значення вкладає автор в слово “будинок”? Один з характерних учнівських відповідей була такою: “Думається, що в цій поемі слово “будинок” багатозначне. Це і житло, це і родина, це більш широке поняття – батьківщина взагалі, яку до останньої краплі крові треба захищати… тому що немає нічого рідніше і дорожче її”. На питання “Які думки вкладає автор у цю поему?” читачі відповідають: “Пройшла страшна війна, позаду прикрості, попереду – мирний труд, але ніхто не повинен забувати про цю війну. Не забути це означає не допустити нової війни…” Пояснюючи значення рефрену, читачі говорять: “Звуки цього рефрену нагадують мирні звуки сенокосной пори, нагадують про працю, про світ, зруйнованих війною, ворогом, про прагнення людей відновити мир”. Сам автор порівнює поему з плачем, піснею про Батьківщину, про страшних випробувань, посланих війною.
Можна запропонувати і такі питання: як змінюється настрій героїв протягом поеми, як змінюється рефрен? Як ви розумієте слова автора:
* Моя велика країна,
* У тієї кривавої дати
* Як ти була ще бідна
* І як вже багата!
Про яке багатство і про який бідності йде мова? Будь героїнь з відомих вам творів нагадує Ганна Сивцова?- питання, важливе для цього уроку.
Спостереження нас, направляються вчителем, допоможуть створити в класі психологічну ситуацію, при якій бажання глибше проникнути в текст досліджувати його можливо ближче до авторського задуму буде максимальним. Читачі бачать різко протиставлені автором картини мирної праці і війни… Радісні і щасливі хвилини змінюються горем, бідою:
* Але йшла, гула, як набат,
* Біда по всій окрузі…
Голос автора зливається з голосом народу, засуджує ворога, якого у воєнні роки в народі називали “він”, вкладаючи в це слово своє громадянське презирство:
* А він вже бомби на Москву
* Возив над головами…
* А він вже по землі ступав,
* Гримів неподалік…
Простежуючи долю окремих героїв, господарів будинку біля дороги, автор робить читача свідком трагічної долі всього народу у роки війни. Завершується поема описом вільної праці, знову звучить рефрен, що оспівує мирний труд, збудливий в героях, а заодно і в читачеві надію і віру в щастя.