Багато хто любить зиму за її красу, за романтичний пейзаж, за свята, новорічні дива та подарунки. Я теж люблю цю пору, вона прекрасна.
Не секрет, що в місті і в лісі зима проходить по-різному. Міська зима тепла і впорядкована. Доріжки розчищені та посипані піском, щоб було зручніше ходити, бурульки з дахів збиті, сніг часто брудний через сажі, піску і іншого.
В лісі все зовсім інакше. Там зима вступає в свої права і їй ніхто не заважає. Вона надійно вкриває дерева, кущі і землю снігом до весни. Якщо опинитися в сонячний день в сосновому лісі, можна сповна насолодитися чудовою зимової картиною. Лежить на зелених гілках сніг іскритися мільйонами блискіток. Залишилося на кущах ягідки вкриті інеєм і здається, ніби вони в сахарі. Тиша навколо, тільки сніг хрустить під ногами, не хочеться порушувати цю ідилію.
На перший погляд, може здатися, що вся природа завмерла в очікуванні весни, що сніг і мороз надійно все скували, і крім білих заметів тут більше не на що дивитися. Але це, звичайно, не так.
На сніжному покриві добре помітні звірині сліди. Ось зовсім недавно проскакав заєць, а от білка розрила сніг біля пня в пошуках захованого восени жолудя. Сова нахохлилась на високій сосні, вона прикидається сплячою, але насправді пильно стежить за тим, що відбувається внизу, раптом мишка вилізе з-під снігу? Десь глибоко в лісі, під старим хмизом, у своїй теплій барлозі спить ведмідь. Нехай спить, клишоногий, адже немає нічого гіршого ведмедя-шатуна. А ось прилетіла зграя снігурів і почала об’їдати підмерзлі ягоди. Головне – не наткнутися на вовка або кабана.
Ліс взимку живе своїм життям, вона зовсім не припиняється з настанням холодів. У будь-який час року він прекрасний, і зима – не виняток. Вона надає йому особливу чарівність і загадковість.