Танець – це вже невід’ємна частина мене, що я не буду вже інший. Це велике мистецтво – танець змінив кожного з нас, безсумнівно, в кращу сторону! А всі ми, танцюристи, дивовижні люди! Ось правда, уявіть, що б Ви робили, якщо б одного разу, будучи маленькою дуже милою дівчинкою Вас не привели в колектив? А тоді ви навіть і не думали, що цей колектив стане вашою другою, навіть першої, по суті, родиною! І не думали ви, що танець стане сенсом вашого життя! Ви просто займалися, це було щось нове для Вас, цікаве, веселе, яскраве! А зараз – це вже не просто забава, це дійсно порив душі, ритм в крові, щастя в очах… А адже ми найщасливіші люди! Чого тільки коштує це відчуття, коли стоїш за лаштунками і знаєш, що зараз скінчиться чийсь номер і почнеться твій вихід! І відбувається шалена боротьба з собою, боротьба з почуттями, переживаннями, радістю,… душею! Це коли потрібно довести собі, довести всім, не тільки журі, а й викладачам, що ти не даремно наполегливо працював весь цей час, не даремно отримував нескінченну кількість болю, травм, не даремно ти приділяв весь вільний і навіть зайнятий час тренувань і репетицій, не даремно ти забивав на думку всіх і йшов тільки вперед! Довести, що ти здатний на багато чого, що ти – чемпіон! І ти стоїш, яскравий макіяж, незрівнянний ні з ким костюм, і які тільки думки і почуття не борються в тобі, страх і передчуття танцю, радість і побоювання програти, порив душі і голос серця! Але тут кінчається чия музика, шквал оплесків, і ти ніби повертаєшся сюди, на сцену, і оголошення твого номера розсіює всі твої думки. Звучить музика, до болю знайома тобі музика, і ось він, твій вихід, давай, ми зможемо! Саме з-за всіх цих неповторних відчуттів я і люблю танцювати