На початку десятих років в російській поезії заявляє про себе акмеїзм (від ін – грец. акті – вищий ступінь, розквіт). Ідея нового напряму вперше була висловлена М. Кузминым в 1910 р. в статті “Про прекрасної ясності”. В ній заперечувався незрозумілий, темний світ символістських натяків, говорилося, що поетові необхідно “знайти в собі світ з собою і зі світом”. М. Кузмін вважав, що поезія повинна бути простою, логічною, економною в засобах і словах, тобто ясною. Звідси запропоноване їм назву нової течії – кларизм (від лат. clarus – ясний).
Акмеїстів об’єдналися у літературну групу “Цех поетів”, куди увійшли М. Гумільов, С. Городецький, А. Ахматова, Р. Іванов, М. Зенкевіч, О. Мандельштам, Р. Адамович. Після 1917 року акмеїстів, завдяки зусиллям Н. Гумільова, знову зібралися в “Новий цех поетів”, що проіснував до трагічної загибелі (розстрілу за звинуваченням у контрреволюційній змові) Гумільова в 1921 році.
Акмеїзм був сприйнятий як бунт проти символізму. У статті “Спадщина символізму і акмеїзм” Гумільов, критикуючи символізм, декларував принципи нової поезії. Повставши проти символізму з його нескінченними наближеннями”, “плинністю слова”, “истонченным і изломанным людиною”, поезія акмеистов прагнула до відчутності та предметності світу. Її приваблював “дух дрібниць чарівних і повітряних”. Захоплення
Предметної деталлю було так велике, що навіть світ душевних переживань образно втілювався в якій-небудь речі. Акмеїстів прагнули повернути речі ясний сенс, перворідного значення.
Поезія акмеистов відрізняється інтересом до неординарної особистості, прагненням до морального ідеалу, до гармонії світу. Акмеїзм проголошував орієнтацію на загальнолюдські цінності: добро, совість, обов’язок, любов. Оскільки у творчості акмеистов велике значення мало поняття “мужність”, а ідеалом чоловіка був першолюдина Адам, то іноді можна зустріти таку назву акмеїзму, як адамизм. Сенс цієї назви прояснюється у вірші С. Городецького “Адам”:
Просторий світ і багатозвучна,
І многоцветней веселок він,
І ось Адамові світ доручений,
Назвати, дізнатися, зірвати покриви Та дозвільних таємниць, і старої імли –
Ось перший подвиг. Подвиг новий –
Живий землі оспівати хвали.
Критерієм простоти і гармонії для акмеистов був Пушкін. Саме від нього акмеїстів сприйняли сувору художню форму, класично чіткі розміри вірша.