Тургенєв, Короткий зміст Записки мисливця

Записки мисливця Івана Тургенєва – це невеликі оповідання, про яких розповідає автор. Двадцять п’ять оповідань включив Тургенєв у свої «Записки мисливця» і їх короткий зміст познайомить вас з даними творами автора, допомагаючи відповідати на задані питання шкільної програми.

Тургенєв Записки мисливця тхір і Калінич

Отже, перший розповідь Тургенєва з «Записок мисливця» – це «Тхір і Калінич». Тут головний герой був на полюванні в Жиздринском повіті, де і зустрівся з місцевим поміщиком Полутыкиным. Цей поміщик був хорошим мисливцем і гостинним господарем. Познайомившись з автором, він запросив його до себе додому, а по дорозі до поміщика, чоловіки заїхали у творі Тургенєва «Записки мисливця» до Хорю, а після Тургенєв в «Записках мисливця» знайомить нас з Калинычем. Це два мужика, які служили у Полутыкина.

Тхір жив у лісі в своїй хаті, куди оселився відразу після пожежі. З тих пір пройшло багато років, Тхір вже і розбагатів, але відкуповуватися від господаря не хотів, так як вважав, що це марна трата грошей. Далі чоловіки приїжджають на садибу, де і ночують. На наступний день вони йдуть на полювання, при цьому захопивши з собою Калиныча, без якого поміщик ніколи не полював. Так автор знайомитися з двома абсолютно різними людьми, у яких були різні характери. Тхір був раціоналістом, Калінич – романтик-мрійник. Але, при цьому, вони були хорошими друзями. Автор за три дні, які він жив у Тхора, прив’язався до мужиків, але треба було їхати.

Записки мисливця Єрмолай і мірошничка

Тепер наш герой вирішив пополювати з кріпаком Єрмолаєм. Єрмолай був кріпаком поміщика, що був сусідом нашого мисливця. Сам Єрмолай був безтурботним, мав дружину, яка жила в злиднях, поки той десь блукав. Будинки Єрмолай був тираном, а ось на стороні ставав відомим Ярмулкою. Вирішили наші герої пополювати в березовому гаю. Цілий день провели на полюванні, а ввечері не стали повертатися додому, а вирішили переночувати на млині. Там мисливець розговорився з мірошничкою Аріною, якій випала нелегка доля. Тут ми дізнаємося, що Аріна служила у графа Зверькова, де було за правило всім покоївкам бути не заміжніми. Але, одного разу Аріна звернулася до власника з проханням дозволити весілля. Як виявилося, вона зазнала від лакея. Господарі її і відправили в село, а лакей був відданий в солдати. Аріні довелося вийти заміж за нелюба за мельника, а дитину втратила.

Малинова вода

І знову наш герой на полюванні. Це був літній спекотний день, тому наш мисливець спустився до джерела, що носив назву «Малинова вода», щоб попити води, тут і вирішив відпочити. Мисливець приліг і помітив двох рибалок: Степушку, чиє минуле нікому невідомо і Михайла Савельєва, хто був вільновідпущеними. Мисливець розговорився з рибалками і тут почули шурхіт. Обернувшись, побачили чоловіка, що йшов з Москви. Розговорившись з ним, вони дізнаються, що той ходив до панові, щоб той скоротив оброк, адже після смерті сина, йому складно буде його платити, але панові було байдуже. Незабаром супутники пішли кожен у свій бік.

Повітовий лікар

Справа відбувається восени. Повертаючись з полювання, наш мисливець захворів. В готелі він викликав повітового лікаря, який і розповів нашому герою свою історію. Колись доктор приїхав до хворої. Це була молоденька дівчина. Вона була красивою і сподобалася лікаря. Кожен день доктор проводив з хворої, даючи ліки зі своїх рук. Але хворий легше не ставало. Він прекрасно розумів, що хвороба забирає життя дівчини, та й сама хвора чудово все розумів. Одного разу хвора зізналася лікаря в любові і поцілувала його. Доктор не встояв перед чарами хворий. Через три дні дівчина помирає. Сам же доктор згодом одружився на озлобленою дочки купця з багатим приданим.

Однодворец Овсяников

Однодворец Овянников – людина, який скидався на багатого купця. Він був одружений, але жили без дітей. З ним нашого мисливця познайомив Радилов. Наш герой поїхав до Овсяннікова, де і розговорилися у творі Тургенєва «Записки мисливця» наші герої. Говорили про минулих і теперішніх часах. При цьому Овсянніков не нахвалював минуле. У розмові Овсянніков згадав діда нашого героя, заговорив про свого сусіда Комове. Розповів Овсянніков і про московську життя, де бачив багато вельмож. Далі мова пішла про полювання, пізніше приєднався до чоловіків Митька – племінник Овсяннікова і Лежень – поміщик з Орлова.

Льгов

Розповідь Льгов» оповідає нам про те, як автор і Єрмолай вирушили на чергову полювання в одне з сіл під назвою Льгов. Саме там знаходиться озеро, де водилися качки. У Льгов їм зустрівся колишній кріпак Володимир, який отримав вільну і зараз тримається як людина витончених манер. Також зустрічають Сучка, який ким тільки не побував у своєму житті. Був і кухарем, і актором, і кучером. А зараз служить рибалкою. Ось всі вони і відправилися на човні полювати на качок. Полювання вдалася на славу, от тільки човен з діркою виявилася. У підсумку всі качки пішли на дно, а ось горопашним мисливцям довелося по броду добиратися до берега.

Тургенєв Записки мисливця Бежин луг

Тут автор відправився на полювання, але заблукав. Було темно, тому довелося орієнтуватися по зірках. Далі Тургенєв в Записках мисливця Бежин луг розповідає про лузі, що носив назву Бежин. Там зустрів селянських дітей, що доглядали і охороняли табун коней. Мисливець попросився переночувати у їх багаття і, прикинувшись сплячим, почув різні страшні історії. Хлопчики розповідали і про домовому, що живе на фабриці, і про русалку, що мешкає на деревах, і про те, як сусідка вночі ходила на кладовище, і про потопельнику, що похований біля греблі та інші оповідання. Розповіді тривали до світанку. Рано вранці наш герой попрощався з хлопцями і відправився в шлях.

Касьян з Гарною Мечі

Тут автор повертався з полювання на візку і раптом кучер став нервувати. Як виявилось, шлях мисливцеві могла перетнути похоронна віз, що було поганою прикметою. От і вирішили вони сильніше поганяти коней, але тут зламалася вісь і довелося йти до Юдіних виселок, де і полагодили віз. Там і зустрівся Касьян – маленький карлик дивної зовнішності, якого Тургенєв попросив скласти компанію, показуючи дорогу на січку, де можна було полювання на тетеревів. Касьян погодився, на місці вже сказав, що не можна вбивати дичину, грішно. В результаті їм ніхто не зустрівся, на що Касьян стверджував, що це саме він відвів всіх птахів. Полюючи, вони зустріли дівчинку Оленку, яка була сиротою. Касьян назвав її родичкою й душі в ній не чув. Після повернення в село, автор з кучером поїхали додому.

Бурмістр

По сусідству з нашим автором жив Пеночкин – молодий поміщик. Він був освіченою, свій маєток тримав в чистоті, ось тільки нашому авторові було не комфортно бувати в нього вдома.

Одного разу наш мисливець зібрався в Рябого, і Пеночкин попросився скласти компанію, щоб дістатися до Шепиловки. Там жив бурмістр Софрон, яким Пеночкин не міг нахвалитися. Він розповів, що при Софрона за селянами не водиться недоїмок. В цей день автор не потрапив на полювання. Разом з Пеночкиным їх запросили до бурмистру. Там всі повечеряли і пішли спати. На другий день Пеночкин показував свої володіння. Їх супроводжував Софрон. Всю дорогу він бідкався про те, що не вистачає землі. Далі до них підійшли селяни, які стали скаржитися на бурмистра. Пеночкин образився на бурмистра і далі з ним не розмовляв.

Далі автор відправився в Рябов на полювання, де від мужика знайомого почув про Софрона, який вже давно розпоряджається Шипиловкой, хоч та числиться за Пеночкиным.

Контора

Одного разу, будучи на полюванні, автора застав дощ, тому йому довелося йти в найближче село, щоб там перечекати. Замість оселі старости, мисливець потрапив в контору, де його прихистив товстун. Він же і розповів автору, що всім тут панує Лиснякова, а сам товстун був головним у конторі. Хоч в маєтку і був бурмістр зі старостою, але всім заправляла бариня, яка підписувала всі розпорядження особисто.

Попивши чай, автор заснув, але вже через дві години його розбудили розмови. В конторі розмовляли конторщик і купець. Як зрозумів наш герой, перш ніж потрапити до пані та укласти з нею угоду, купцям доводилося платити мзду конторника.

Далі в конторі почався скандал, скандалив фельдшер Павло з конторником. Весь розмова йшла про Тетяну, яку обмовив конторщик. З-за нього дівчину перевели в посудомийки, заборонивши виходити заміж. Як підсумок, бариня залишає фельдшера і конторника у себе, а от Тетяну довелося заслати.

Записки мисливця бірюк

І знову чергова полювання і в цей раз автора знову застав дощ. Довелося сховатися під кущем. І тут він помітив місцевого лісника, який проходив повз. Він і запросив мисливця до себе в хатину. В хатині була злидні, там знаходилася дівчинка, що гойдає колиску з дитиною. Як потім розповів лісник, якого місцеві прозвали бірюком, його дружина покинула, втекла, дітей залишила. Автор чув про ліснику, про його силу і про те, як усі його боялися. Підкупити його не можна було, і винести навіть невеличку в’язанку дров теж не можна було.

Тут дощ закінчився і чоловіки вийшли на вулицю. Там бірюк почув стук сокири. Він побіг на звук і побачив зрубане дерево. А поруч стояв бідний селянин. Лісник схопив, зв’язав. Мисливець сказав, що виплатить за зрубане дерево, аби той відпустив селянина, але бірюк не погоджувався. Прийшли вони знову в хатину і там лісник розв’язав руки полоненому і сказав забиратися на всі чотири сторони. І все-таки мисливець зрозумів, Бірюк славний малий.

Лебедянь

Лебедянь – невелике село, де постійно організовувались ярмарки. Туди й вирушив наш мисливець, щоб купити коней брички. Там все розповідали, скільки панів і князів приїхали на ярмарок.

Мисливець двох коней знайшов, а от третю не зміг підібрати. Пішов він до кав’ярні, щоб перекусити і там помітив князя, який грав у більярд з поручиком. Сам поручик подобався багатіям, чим і користувався поручик, змінюючи одного покровителя, на іншого.

На другий день мисливець підійшов до барышнику, щоб купити третю кінь, але до нього під’їхав князь, на якого барышник і перемкнув свою увагу. Мисливець пішов до якогось будиночка, де також продавали коней. Там мисливець купив коня, недорогу. Ось тільки кінь, як потім виявилося, була кульгавий і загнаної. Кінь ніхто назад не взяв, гроші ніхто не повернув. Для нашого мисливця це був урок.

Співаки

В цей раз ми потрапляємо в Колотовку – село, де розташовувався шинок «Притынный». Кабак всі з задоволенням відвідували, так як там працював Микола Іванович, який міг зацікавити і привабити відвідувачів. Був він добрим чоловіком, користувався повагою у сусідів. Була в нього дружина і діти. В шинок наш герой зайшов, так як його здолала спрага. Потрапив у шинок, як раз в той час, коли в закладі організували змагання місцевих співаків. Змагався Яшка, що працював черпальником на паперовій фабриці, брав участь Моргач, який раніше був кучером, потім прикажчиком, потім отримав вільну і став багатієм. Очманівши також приймав участь. Це місцевий холостяк, без якого не обходилася жодна пиятика.

Отже, конкурс співаків розпочався. Всі заспівали по порядку, ось тільки мисливець до кінця не став сидіти. Він пішов раніше. На сіннику знайшов містечко і заснув. Ввечері в шинку вже святкували перемогу. Переможцем став Яшка.

Петро Петрович Каратаєв

Одного разу мисливцеві довелося засидітися в поштовому відділенні, так як не було коней, на яких можна було виїхати. Там він зустрів Петра Петровича Каратаєва – поміщика, що розорився і який прямував до Москви на заробітки.

А адже нещодавно Каратаєв жив у своєму селі. Одного разу йому зустрілася Мотря, яку він полюбив. Хотів її викупити і одружитися, але хазяйка її, незважаючи на те, що Каратаєв пропонував купити за будь-яку ціну, не погоджувалася, а потім і зовсім відіслала її.

Однак Каратаєв не зупинився, він знайшов Мотрю, викрав і привіз до себе додому. Там вони жили, поки в один час колишня її бариня не побачила Мотрю з Каратаевым. У Каратаєва почалися проблеми. Бачачи це Мотря повернулася у Кукуевку назад, і що було далі з нею, мисливець не дізнався. Сам же Каратаєв через рік після зустрічі, знову зустрівся нашому авторові. Зустрів він його в Москві в кав’ярні. Його село продали з аукціону, сам він скотився, став пити, ходив пошарпаний. Більше наш мисливець ніколи Каратаєва не бачив.

Побачення

Як-то вересневим погожим днем наш мисливець вийшов у гай, де і заснув. Коли прокинувся, то побачив недалеко дівчину років двадцяти. Вона сиділа з букетом волошок, а по щоці котилася сльоза. Раптом почулися кроки і до дівчини вийшов камердинер багатого пана. Він прийшов попрощатися з дівчиною назавжди, так як їхав з господарем в Петербург, її ж взяти не міг, до того ж не пара вона для нього, так як неосвічена. Дівчина ж боялася, що видадуть за нелюба її. Хотіла хоч на прощання почути приємні слова від коханого, але так не почула. Він розвернувся і просто пішов. Вона ж залишилася ридати. Не зміг стримати себе наш автор, підійшов до дівчини, а вона, злякавшись, втік. Мисливець підібрав квіти, які до цих пір у нього зберігаються, а образ Килини, тієї самої дівчини, до цих пір зберігається в пам’яті.

Живі мощі

Як-то мисливець з Єрмолаєм пішли на полювання і їх знову застав дощ. Єрмолай запропонував відправитися на хутір, що належав матінці нашого героя. Прийшовши туди, вони побачили старий флігель, де автор і переночував. На наступний день, блукаючи по стежці, автор заглянув в сарайчик, де побачив дивне, як йому здалося, істота. А воно ще й окликнуло його. Підійшовши ближче, він побачив дівчину, яка вже і не схожа на дівчину, шкіра та кістки. Вся висохла. Як виявилося, це колишня красуня, за якою наш герой колись зітхав. Вона була закохана і заручена з Полякковым. Але одного разу, дівчина впала з ганку і після цього стала чахнути. Ні один лікар їй не міг допомогти. Так вона й лежала. Влітку в сараї, а взимку – в передбаннику. Наречений же відмовився від неї і одружився на іншій. Дівчина ж доживала, терплячи щоденну біль. Чекала свою смерть. Навіть сон їй приснився, де смерть назвала день смерті, і станеться це після петровок. Спала вона рідко із-за болю. Господиня їй приносила ліки, але воно закінчилося. Мисливець наш зрозумів, що це був опіум, і пообіцяв дістати його. Їхати в лікарню відмовилася. В селі дівчину називали «Живі мощі», і ніхто від неї занепокоєння ніколи не відчував. Через кілька тижнів дівчина померла, як і говорила, смерть прийшла після петровок.

Ось ми і розглянули оповідання Тургенєва з “Записок мисливця” в короткому їх утриманні, сподіваємося, це допоможе вам у написанні творів за шкільною програмою.

На цій сторінці шукали :

  • записки мисливця короткий зміст
  • тургенєв записки мисливця короткий зміст
  • короткий переказ записки мисливця
  • короткий виклад про записки мисливця pdf
  • короткий зміст доля записок мисливця
print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: