“Темні алеї” Бунін розповідь твір

Перу Нобелівського лауреата, російського письменника І. А. Буніна, належить чимало видатних творів. Серед них – збірка оповідань під загальною назвою “Темні алеї”, твір, яке стало справжнім шедевром майстра пера.

Розглянемо історію створення цього твору, його значення у творчості Буніна, а також основний художній задум.

Історія створення збірки

Твір “Темні алеї” – твір зрілого Буніна. Збірка оповідань створювався автором вже в еміграції, протягом 6 років, у важкий для Європи час Другої світової війни.

В цей момент сам письменник відчував як позбавлення і нужду, так і тяжкий душевний стан, викликане особистої любовною драмою. Роздуми про кохання і смерть переплелися в єдиний композиційний вузол, що і сприяло створенню циклу оповідань про кохання.

Всього у збірник увійшло 40 оповідань. Всі вони описують почуття любові, яке охопило героїв у різні періоди їх життя. І любов дуже різна: сліпа і розпусна, чиста і світла, нерозділене і болісна.

Автор розглядає всі переливи цього дивного почуття і веде своїх читачів у загадковий і таємничий світ темних алей.

Сам Бунін, видавши свою збірку в 1953 році, вважав цей працю кращим у своєму прозовому творчості.

Художнє втілення і композиція збірки

У своїх оповіданнях Бунін вдається до численних ремінісценцій з творів світової і російської класичної літератури. Це уривки з античних авторів, поетів епохи Відродження, цитати з Пушкіна, Тургенєва, Гончарова, Фета, Полонського, Чехова.

Завдяки цьому прийому твори Буніна стають в один ряд з творами великих письменників і поетів минулого. Бунін, і сам поет по натурі, дуже вміло описує любовне почуття, яке охоплює душі його героїв. В кожному оповіданні любовне стан розглядається в його новому неповторному відтінку. Тому “Темні алеї” – твір особливе. Бунін як досвідчений художник малює з допомогою різних фарб 40 маленьких пейзажів, і кожен з них неповторний.

При цьому Бунін далекий від традиційного опису сцен кохання на тлі весняного розквіту природи. Його улюблена пора року – осінь. Пізня осінь – трагічний стан природи, яке перегукується з внутрішнім станом його героїв.

Композиція збірки циклічна. Він починає оповідання “Темні алеї”, у якому зустрічаються два колишніх коханця – яка розчарувалася в житті офіцер Микола Олексійович і його колишня кріпосна дівчина Надія, і закінчується розповіддю “Нічліг”, який повертає читачів в атмосферу тієї ж осені і тієї ж відбулася трагічної любові, але з відтінком звірячої жорстокості: двійник Миколи Олексійовича – літній марокканець, приїжджає на заїжджий двір і, побачивши у господині її молоду племінницю, вирішує вночі зґвалтувати дівчину, однак, почавши своє зле справа, гине від зубів звіра, відданого його жертві.

“Темні алеї” – твір, повне трагізму життя

Багато з творів Буніна розповідають про складну і драматичну долю головних героїв. В повній мірі це можна віднести і до збірки оповідань “Темні алеї”. Любов дуже часто супроводжується смертю героїв або їх вічною розлукою. Саме почуття любові – трагічно швидкоплинно і тимчасово, а переживання з приводу розставання з коханим може тривати потім все життя.

Часто смерть є результатом забороненого кохання, любові, пов’язаної зі зрадою дружині (чоловіку), тобто гріхопадінням героїв. Наприклад, в оповіданні “Наталі” описується, як світле почуття, яке герой Мещерський відчуває до юної Наталі, змінюється тілесної пристрастю до іншої героїні – Соні. В результаті того, що герой не може зробити остаточний вибір між двома дівчатами, йому доводиться розлучитися з Наталею. Вона виходить заміж за іншого, сам Мещерський сходиться зі служницею і приживает від неї дитину, через кілька років він зустрічається з овдовілої Наталею, сходиться з нею і переживає її болісну смерть в передчасних пологах.

Сенс людського буття – є він?

Оповідання Буніна “Темні алеї” часто містять у собі в концентрованому вигляді саме головні проблеми буття людини на землі: чи є на землі справжня любов, що таке смерть, у чому полягає сенс життя?

В цих оповіданнях є місце всьому: і самогубства головного героя-офіцера, який дізнався про те, що його дружина втекла від нього з коханцем (оповідання “Кавказ”); і справжньому вбивства головної героїні-повії, яка вередувала перед своїм клієнтом (оповідання “панночка Клара”); і раптової і безглуздої смерті героя, як, наприклад, в оповіданні “У Парижі”, в якому вже немолодий білий офіцер, втратив і Батьківщину, і дружину, зустрічає в ресторані свою першу любов – російську жінку, яка працює офіціанткою, однак, їх спільне щастя триває лише 4 місяці, аж до несподіваної смерті героя.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам