Сергій Єсенін – великий російський поет. Головна і визначальна риса його поезії – народність. Йому не потрібно було читати про соціальні протиріччя села, йому не було потрібно шукати шлях до народу, вивчати й осягати його душу, тому що дитинство і юність він провів у рідному рязанському селі Константинові. Він своїми очима бачив злидні сільського життя, важкий і непосильний сільська праця, позбавлення та умови, в яких жили і працювали селяни.
З раннього дитинства рідна земля дала йому найбільше – народний погляд на життя, наділила народною мудрістю, він побачив добро і зло, щастя і нещастя. Пісні, повір’я, коломийки, оповідання, які він чув у дитинстві, стали основою й головним джерелом його творчості. Любов до рідної землі та її вічно прекрасній природі була вбрана Єсеніним з молоком матері. Природі, батьківщині та отчого дому він присвятив більшу частину своїх творів.
У селі в ті роки було дуже важко. Селяни багато працювали, виконували непосильну роботу. У вірші “Коваль” поет описує важку роботу коваля в задушливій і похмурої кузні.
“І важкий нестерпний жар” і “від шуму в голові стоїть чад”. Нахиляючись до ковадлі, він безперервно махає руками так, що “мережею червоної розсипаючись, в’ються іскри в особи”. Селяни дуже боялися посухи і, зітхаючи, молилися, щоб дощик полив їх жито.
Особи запилений, загорелы.
Повіки выглодала даль,
І впилася в тіло худе
Спаса лагідного печаль.
Так і в хатинах “в’ється сажа над заслонкою” і “таргани лізуть в паз”. Дуже важко стає на душі, коли читаєш про реальну селянського життя. Поет говорить: “За важкої сохою ця частка дана”.
Звичайно, селянам було важко, але хіба можна залишити без уваги опис сільських свят, сільських гулянь, картини казкової краси природи, красу людей праці. В одному з віршів поет описує недільний сільський базар:
Балагани, пні і кілки,
Карусельний пересвист.
Вечорами можна почути пісні гусляра, “дремную пісню” рибалок, пісні дівчат. У селі “пахне яблуком і медом”, гуде “на лугах веселий танок” і дзвінкий “дівочий сміх”. По дорозі скаче скажена трійка на селище в хоровод”. У дівчат – “червоної рюшкою по білому сарафан на подолі”, гарні вишиті хустки, а у хлопців – червоні пояси й білі сувої.
Проводячи своє життя серед природи, поет уважно вивчав все навколишнє: схід сонця, вечірню зорю, ліси, поля, квіти і багато іншого. У віршах описані всі пори року: “співає зима – агукає, волохатий ліс заколисує”, “осінь – руда кобила. “Поет порівнює природу з людиною: “верби – лагідні черниці”, “пригорюнились дівчини-їли”, “зелена зачіска, девическая груди, про тонка берізка. “. А скільки прекрасних рядків Єсенін присвятив своїм улюбленим дерев – символів Росії: “Біла берізка під моїм вікном”, “Клен ти мій опалий, клен заледенелый”, “Сипле черемха снігом”, “Черемшина запашна з весною – розцвіла”.
Щоб вірш був більш барвистим, він використовує кольорову символіку, епітети, метафори, порівняння: “на гілці хмари, як слива, златится стигла зірка”, “золотою жабою місяць розпласталася на тихій воді”, “зоря на даху, як кошеня, миє лапкою рота” та інші засоби. Кожен рядок його віршів пронизана живою радістю і любов’ю до милої батьківщини, до отчого дому і тому не може не чіпати наші серця.
А скільки прекрасних слів сказано в його віршах про тварин. Він розуміє душу, для нього квакання жаб – музика. Деякі з віршів він присвятив “братам нашим меншим”: “Пісня про собаку”, “Собаці Качалова”, “Лисиця”, “Корова” та інші. Любов до тварин він зберіг на все життя.
Поезія Єсеніна завжди знаходила добрий відгук у душах людей. В наші дні ми є свідками його світової слави, всенародної любові до нього. Зараз його вірші перекладені на грузинську, білоруську, литовську, українську та інші мови. Його використовують твори композитори, художники, драматурги. А чому нас так притягує сила есенинской поезії? Що робить його лірику близькою і дорогою для читачів? Звичайно ж, любов до людини, до батьківщини, природи, отчого дому. Його твори пробуджують у нас найсвітліші почуття, і ми знаходимо в його поезії щось близьке нашій душі.