Тема народу в романі «Війна і мир» — твір про образ російського народу

План

  • Народ у романі «Війна і світ»
  • Образ народу в романі
  • Висновок

Народ у романі «Війна і світ»

Вважається, що війни виграють і програють полководці і імператори, але в будь-якій війні полководець без війська – це все одно, що голка без нитки. Адже саме солдати, офіцери, генерали – люди, службовці в армії і приймають участь в боях і битвах, стають тією самою ниткою, за допомогою якої вишивається історія. Якщо спробувати шити тільки однією голкою – тканина проколете, можливо, навіть залишаться сліди, але результату роботи не буде. Так і полководець без своїх полків – просто самотня голка, яка легко губиться у стогах, утворених часом, якщо за ним немає нитки його військ. Воюють не государі, воює народ. Государі і полководці тільки голки. Толстой показує, що тема народу в романі «Війна і мир» – це головна тема всього твору. Народ Росії – це люди різних станів, і вищий світ і ті, хто складає середній клас, і прості люди. Всі вони люблять свою Батьківщину і готові віддати за неї життя.

Образ народу в романі

Дві основні сюжетні лінії роману розкривають перед читачами те, як формуються характери і складаються долі двох сімей – Ростових і Болконских. На цих прикладах Толстой показує, як розвивалася інтелігенція в Росії, деякі її представники прийшли до подій грудня 1825 року, коли відбулося повстання декабристів.

Російська народ в «Війні і світі» представлений різними персонажами. Толстой немов зібрав риси, притаманні простим людям, і створив кілька збірних образів, втіливши їх у конкретних персонажів.

В Платоні Каратаеве, встреченном П’єром в полоні, втілилися характерні риси селян-кріпаків. Добрий, спокійний, працьовитий Платон, міркує про життя, але не замислюється про неї: «Він, мабуть, ніколи не думав про те, що він сказав і що він скаже…». У романі Платон – втілення частини російського народу того часу, мудрого, покірного долю і царя, який любить свою Батьківщину, але йшов воювати за неї тільки тому, що зловили і віддали в солдати». Його природна доброта і мудрість відроджують «барина» П’єра, який весь час шукає сенс життя і ніяк не може знайти і зрозуміти його.

Але в той же час «Коли П’єр, іноді вражений змістом його промови, просив повторити сказане, Платон не міг згадати того, що він сказав хвилину тому». Всі ці пошуки і метання чужі і незрозумілі Каратаеву, він вміє приймати життя такий, якою вона є у цей самий мить, і смерть, він бере смиренно і без нарікань.

Купець Ферапонтов, знайомий Алпатыча, типовий представник купецтва, з одного боку скупий і хитрий, але, в той же час спалює своє добро, щоб воно не дісталося ворогу. І вірити, що Смоленськ здадуть, він не хоче, і навіть свою дружину колотить за її прохання виїхати з міста.

І в тому, що Ферапонтов і інші купці самі підпалюють свої крамниці й будинки, є прояв патріотизму і любові до Росії, і вже стає зрозуміло – Наполеон не зможе перемогти народ, готовий на все заради порятунку своєї Батьківщини.

Збірний образ народу в романі «Війна і світ» створюється багатьма персонажами. Це і партизани начебто Тихона Щербатого, які воювали з французами по-своєму, і, немов граючись, знищували невеликі загони. Це і мандрівники, смиренні і релігійні, такі як Пелагеюшка, ходила по святих місцях. Мужики-ополченці, одягнені в прості білі сорочки, «щоб приготуватися до смерті», «з гучним говіркою і реготом» донні траншеї на Бородінському полі перед битвою.

У важкі часи, коли над країною нависла небезпека бути завойованій Наполеоном на передній план у всіх цих людей вийшла одна головна мета – порятунок Росії. Перед нею виявилися дріб’язковими і неважливими всі інші справи. У такі моменти люди з приголомшливою чіткістю проявляють своє істинне обличчя, і в «Війні і світі» Толстой показує різницю між простим народом, готовим померти за свою країну і іншими людьми, кар’єристами і пристосуванцями.

Особливо добре це виявляється в описі підготовки до битви на Бородінському полі. Простий солдат зі словами: «Всім народом навалитися хочуть…», деякі офіцери, для яких головне те, що «за завтрашній день повинні були бути роздані великі нагороди і висунуті вперед нові люди», солдати, що моляться перед іконою Смоленської Божої матері, Долохов, хто просить вибачення у П’єра – все це мазки загальної картини, що встала перед П’єром після розмови з Болконским. «Він зрозумів ту приховану … теплоту патріотизму, яка була у всіх тих людей, яких він бачив, і яка пояснювала йому те, навіщо всі ці люди спокійно і ніби легковажно готувалися до смерті» – так описує Толстой загальний стан людей перед Бородінським боєм.

Але автор зовсім не ідеалізує російський народ, в епізоді, де богучаровские мужики, прагнучи зберегти нажите добро, не випускають княжну Мар’ю з Богучарова, він виразно показує підлість і ницість цих людей. В описі цієї сцени Толстой показує поведінку селян, як чуже російському патріотизму.

Висновок

У творі на тему «Російський народ у романі «Війна і мир» мені хотілося показати ставлення Лева Миколайовича Толстова до російського народу, як до «цілого і єдиного» організму. І закінчити твір я хочу цитатою Толстова: «…причина нашого торжества була не випадкова, але лежала в сутності характеру російського народу і війська, … характер цей повинний був виразитися ще яскравіше в епоху невдач і поразок…»

Тест по твору

print

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь