Тема Батьківщини в ліриці Лермонтова: аналіз творчості поета — матеріал для твору по темі

План

  • Вік бунтівних настроїв
  • Етапи творчості М. Ю. Лермонтова
  • Учнівський період
  • Зрілий період
  • Висновок

Вік бунтівних настроїв

Михайло Юрійович Лермонтов народився у 1814 році. Він жив в епоху краху надій та ідеалів, духовної спустошеності і відсутність віри в можливість поліпшення ситуації. Його дитинство припало на час поширення ідей декабризму, а юнацькі роки – на придушення декабристських повстань і заборон на підпільну діяльність. Майбутній письменник виховувався в волелюбної атмосфері, не визнає прагматизму. Тому подібні суспільні події не могли не позначитися на світосприйнятті і світорозумінні поета. Будучи людиною глибоко ліричним складом свідомості, Лермонтов жваво переживав і реагував на заколоти і наступні за ними страти учасників декабристського руху. Тема Батьківщини в ліриці Лермонтова неодноразово звучить, як одна з ключових тем декабристской ідеології.

Для початку потрібно сказати, що в цей період змінюється саме розуміння літератури, змінюються її функції і загальнокультурне значення. Аж до початку XVIII століття літературне життя була зосереджена в церкві. Однак ближче до XVII століття почали з’являтися сатири, висміюють церковні реалії, гріхи батьків церкви, хабарництво і пияцтво священиків. Внаслідок цього авторитет церкви падав. Відповідно, замість церкви, що втратила владу і вплив, потрібно було знайти новий орієнтир. Починаючи з XVII століття, російська література поступово брала на себе роль інформатора про побут, релігію, моральних підвалинах і політичних подіях. До XIX століття на тлі погіршення суспільного життя, кріпосного права і відсутності особистих свобод, духовна та культурна роль літератури значно зросла, що спричинило за собою зовсім нове культурологічне явище – литературоцентризм. XIX століття було століттям національного піднесення, формування самосвідомості народу. З’являються твори, ліричний герой яких спрямований до ідеалу, він вільний і апріорі не може знайти спільну мову, або ж прийти до консенсусу з товариством чи владою. Саме завдяки поширенню в літературі ідей гуманізму і сформувалася російська інтелігенція.

Етапи творчості М. Ю. Лермонтова

Учнівський період

У літературознавстві прийнято ділити творчість письменника на два етапи. Тема батьківщини в поезії Лермонтова завжди була однією з головних тем, до яких письменник звертався в різні роки свого життя. У віршах Лермонтова, які належать до першого, так званого учнівського періоду творчості, чітко видно культ декабризму, незважаючи на те, що до 1828 році декабристський повстання було повністю придушене. Неодноразово повторюються мотиви свободи і тираноборчества, боротьби з монархією і можливості нового бунту. Тема батьківщини у творчості Лермонтова «учнівського» періоду звучить інакше, ніж у його попередників (наприклад, у А. Пушкіна або у К. Рилєєва). Ліричний герой у творах цього часу рішучий і безкомпромісний. Він гостро реагує на несправедливість цього світу, віддаляючись від нього і підносячись над дійсністю. Це – типовий романтичний герой, характерний для західної літератури. У першому періоді творчості у Лермонтова переважає романтичний початок. Оповідання відображає авторські ідеали, ліричний герой найчастіше є Альтер-его самого автора. Це багатогранна, нескінченна й невичерпна особистість, яка прагне до абсолютної свободи. Як говорилося раніше, ліричний герой не може знайти точок дотику з навколишньою дійсністю, в тому числі і зі своєю Батьківщиною:

«Я пробігав країни Росії,
Як бідний мандрівник між людей;
Скрізь шиплять підступності змії»
1829 р., «До Д…ву (Я пробігав країни Росії…)»

Цікаво, що громадянська лірика в чистому вигляді у Лермонтова практично не зустрічається. Дуже часто у творах відкривається складний синтез філософського, громадянського та особистісного начал. У громадянській ліриці знайшов відображення протест проти рабства і гноблення:

«Чому не можу я парити в небесах
І одну лише свободу любити?»
«Останній нащадок відважних бійців
В’яне серед далеких снігів;
Я тут був народжений, але нетутешній душею…
Про! навіщо я не ворон степової?..»
1831 р., «Бажання (Навіщо я не ворон степової?)»

У перших рядках повторюється мотив свободи і прагнення до неї. У фіналі цей мотив посилюється, виходить на новий рівень завдяки згадці рідних земель. Виходить, що ліричному героєві Лермонтова чуже не тільки суспільство з певними усталеними стандартами, але і сам менталітет. Примітно: поет використовує слово «вітчизна», а не «батьківщина», це дає підстави вважати, що йому чужий і незрозумілий саме політичний устрій держави.

Заклик безкомпромісно слідувати громадянському обов’язку простежується в таких віршах, як «З Паткуля» ,1831.

«Даремна ворогів отруйна злість,
Розсудять нас бог і перекази людей;
Хоч розны долею, ми боремося обидва
За щастя і славу вітчизни своєї».

І у вірші «Три ночі я провів без сну»:

«Кров братів,
Кров людей похилого віку, розтоптаних дітей —
Отяготела на душі моїй,
І приступила до серця, і насильно
Змусила його розірвати пута
Свої, і в мщенье звернула все».

Зрілий період

В 1837 році, до 25-річчю перемоги над французами у війні 1812 року, Лермонтов пише «Бородіно» — одне з найбільш відомих нинішньому колу читачів вірш. Саме з 1837 року починається другий період творчості поета. На зрілому етапі письменства Лермонтов дещо відходить від принципів романтизму, його творчість проникають реалістичні тенденції. Однак, при русі від романтичної концепції до реалістичної, спостерігається не заміщення, а синтез, поєднання принципів двох літературних жанрів. В «Бородіно» вперше з’являється ліричний герой, а оповідач, який був учасником подій. Це – звичайний старий солдат, який воював за свободу своєї землі. Не воєначальник або генерал, що веде в бій армію, рефлектуючий і сумнівається, питання сумнівами і важкими думками про те, що бій може бути програна. «Бородіно» написано з демократичної, народної точки зору. У вірші виразно простежується врівноваження «я» з «ми». Не «я» йду в бій, чекаю картечі і йду на французів, а всеосяжне «ми», що рухається в єдиному пориві і з єдиною метою:

«І померти ми обіцяли,
І клятву вірності стримали
Ми в Бородінський бій».

Тема Батьківщини тут пов’язана з темою Батьківщини. Лермонтов не розділяє поняття держави та рідного краю, тому що у свідомості простих бійців вони нерозривні. Солдати готові служити і вмирати за рідну землю просто лише тому, що вона для них рідна. Вони борються не з іменами воєначальників на вустах, а з криками:

«Хлопці! не Москва ль за нами?
Умремте ж під Москвою,
Як наші брати вмирали!»

Одним з ключових творів в циклі про батьківщині є однойменний вірш, написаний в 1841 році. Перші рядки вірша стали крилатими, саме вони характеризують ставлення Лермонтова до рідного краю:

«Люблю вітчизну я, але дивною любов’ю!»

Тут дано цільний, єдиний, нерасчлененный образ селянської Росії. Тема батьківщини і природи нерозривно пов’язані між собою. Автор знову показує, що його приваблює краса природи, духовне багатство народу, неймовірної краси пейзажі, буквально дихають розміреним життям і «переказами старовини». Тут з’являються описи побутових реалій, тонке витонченість різьблених віконниць і затишок солом’яних хатинок. Поет зачарований буквально все, що потрапляє в поле його зору. Можна сказати, загальний настрій твору мрійливо-пасторальний, з неголосними нотками меланхолії.
Імовірно в 1841 році Лермонтов пише ще один вірш – «Прощай, немита Росія…». Воно протилежно по відношенню до описаної раніше «Батьківщині». Мова йде про державу з прогнилим зсередини політичним ладом і народом, якого влаштовує таке положення. Вірш складається з двох чотиривіршів. Перше можна назвати обвинувальним, у другому йдеться про Кавказі.

«Прощай, немита Росія,
Країна рабів, країна панів,
І ви, мундири блакитні,
І ти, їм відданий народ.

Бути може, за стіною Кавказу
Сховаюсь від твоїх пашею,
Від всевидючого ока,
Від їх всеслышащих вух».

Очевидно, що за поетичною фігурою «стіни Кавказу» ховаються гори. Кавказ, безумовно, справив великий вплив на формування Лермонтова як поета і як особистості, однак, варто помітити: автор говорить про втечу, але не з однієї країни в іншу, а з держави в інший, вільний від умовностей і схем, край. Як і в «Батьківщині» тут звучать мотиви природи, в якій ліричний герой прагне знайти притулок.

Висновок

Образ батьківщини в ліриці Лермонтова з’являється неодноразово. До цієї теми поет звертався і під час становлення свого таланту, і будучи вже сформованим письменником. Примітно, що суть образу незмінна: милуючись красою і багатством природи, всім серцем люблячи рідний край, автор дає різко негативну оцінку самій державі. В останніх віршах на цю тему (1841 рік) ці мотиви стали звучати все виразніше, а різниця між пережитим настроєм і думками ставала яскравіше.

Опублікована стаття покликана допомогти учням 8-9 класів при підготовці реферату чи твору на тему «Тема Батьківщини в ліриці Лермонтова».

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам