У повісті «Тарас Бульба» Гоголь задумував відобразити одне з головних подій української історії – боротьбу за незалежність і право бути окремою державою. Вивчивши безліч джерел, опрацювавши історичні факти і спогади очевидців, Гоголь створює автентичний твір. Важливо відзначити, що автор не прагнув до історичної точності, в його планах було показати якийсь ідеал, який живе в народній свідомості. Образи героїв у повісті собирательны, а характер Тараса Бульби, головного героя твору, мислиться як зразковий. Незважаючи на збірність образу, у Тараса Бульби були свої історичні прототипи. Наприклад, корінний отаман Охрім Макуха, який за самостійність України і самобутність українського народу під проводом Богдана Хмельницького.
XVII століття був для України непростим часом. Річ Посполита почала активно боротися з українством після розгрому козацьких військ. На тлі гніту селян і утисків за національною та релігійною ознаками невдоволення польською шляхтою зростає. Це стало причиною для початку національно-визвольної війни. Ставши гетьманом, Богдан Хмельницький починає активно готуватися до війни проти Польщі. Укладена на переговорах перемир’я себе не виправдало. «Тоді був той поетичний час, коли все здобувалося шаблею, коли кожен в свою чергу прагнув бути дійовою особою, а не глядачем» – так думав про ту епоху Гоголь.
В такий час треба було мати жорсткий характер і вражаючу витривалість. Саме таким і виявляється Тарас Бульба. Сам автор писав про нього так: «Бульба був упертий страшно. Це був один із тих характерів, які могли виникнути тільки у важкий ХV століття на полукочующем куті Європи, коли вся південна первісна Росія, залишена своїми князями, була спустошена, випалена вщент нестримними набігами монгольських хижаків; коли, втративши будинку і покрівлі, став тут відважний чоловік…». Одна з рис характеру Тараса Бульби позначена в наведеній цитаті (впертість), але для більш повного розкриття персонажа потрібно згадати і про інших.
Він досить цілеспрямований, якщо що-то його не влаштовує, але доб’ється свого. Це простежується в епізоді з переобранням кошового і в сцені, коли Бульба вмовляє Янкеля провезти його у Польщу. Спочатку Янкель відмовляється: за упіймання Тараса Бульби призначена величезна сума, тому єврей не хоче ризикувати своїм життям. Але Бульба переконує Янкеля, погодившись їхати захованим під цеглою. Тарас використовує навіть примарну можливість побачити сина, але план руйнується, коли один із наглядачів в темниці брутально відгукується про козаків. Це сильно зачепило гордість старого запорожця – Янкелю довелося відводити Тараса з підземель, щоб зберегти їм обом життя.
Бульба понад усе цінує товариські відносини, товариство вважає головним законом існування козаків. Тільки згуртована команда здатна виграти битву. Тільки військо, яке діє як єдиний налагоджений механізм здатне побороти ворога. Бульба цінує дружбу, дізнавшись про загиблих запорожців, він щиро співчуває і жалкує.
Віра для запорожця так само важлива, як і товариство. Невипадково козаків, які прибули на Січ, запитували про ставлення до християнської віри. Бульба був з числа старих полковників, запозичення з польської культури й життя на польський лад була йому не по душі. Українців та козаків, які переймали польські звичаї і намагалися жити як у Варшаві, Бульба називав «холопьями польських панів».
Мужність Бульби проявилося не тільки в боях або боях. Не побачивши рідного сина у в’язниці, Тарас наказує Янкелю відвести його на страту: «хочу подивитися як його будуть мучити…». Бульба губиться в натовпі, ближче пробираючись на лобне місце. Тарас бачить, що його старший син йде першим. Остап не боїться смерті і карає іншим полоненим козакам гордо зустрічати погибель, щоб жоден лях не почув їхнього крику. Бульба пошепки повторює «добре, сінку, добре». Він схвалює сміливість Остапа, але нічим не може йому допомогти. Але не витримує батьківське серце:
«Чую! — пролунало серед загальної тиші, і весь мільйон народу в один час здригнувся».
Бульба зникає, щоб потім з’явитися в Польщі знову і з подвійним завзяттям помститися полякам за загублених товаришів і вбитого сина.
Тарас Бульба поєднує в собі і позитивні, і негативні риси характеру. Дружина в його будинку не має права на власну думку, права голосу, права матері на проведення часу зі своїми дітьми. В боях Бульба жорстокий і безжалісний. Він не щадить ні жінок, ні дітей, спалює міста, не залишаючи каменя на камені. Розгульний спосіб життя на Січі його в цілому влаштовує. Але в той же час він захищає незалежність рідного краю. Віра і свобода дуже важливі для Тараса. Захищаючи свої цінності, він не зупиняється ні перед чим, і навіть кровні узи не стають перешкодою. Без сумнівів, можна сказати, що Тарас Бульба – характер, породжена часом.
Опис характеру головного героя Тараса Бульби через призму того часу, стане у пригоді учням 6-7 класів при пошуку матеріалів для твору на тему «Тарас Бульба – характер, народжена часом»
Тест по твору