Тарас Бульба — народний герой — матеріали для твору по темі

У літературі існує безліч типів, які асоціюються у читачів з тим чи іншим персонажем. Наприклад, при словосполученні «маленька людина», в пам’яті виникає образ Аккакия Аккакиевича з «шинелі», а ось «зайвий людина» міцно асоціюється з персонажем роману «герой нашого часу» Печоріним. Також є певні усталені амплуа: якщо Отелло, ревнивець, якщо Дон Кіхот, то нещасний мрійник. У зв’язку з цим, що ж можна сказати про Тараса Бульбу, героя однойменного твору Миколи Гоголя? Читачі пам’ятають, що це той, який вбив свого сина, але зовсім забувають про інший аспект сприйняття. Варто лише подивитися на цей образ під іншим кутом, і стане ясно, що Тарас Бульба – народний герой.

Події, про які йдеться в повісті, відбуваються приблизно в XVII столітті. На це вказує пристрасть Бульби до тютюну, який у XV столітті, хоч це і згадується в тексті твору, ще не був завезений на територію Росії і України. У XVII столітті соціально-політична ситуація на Україні була напружена: з одного боку, відчувався тиск московських князів, з іншого – гноблення з боку польської шляхти. Саме це і стало основною фабульної наповнює повісті. У творі йдеться про поляків, які утискають простих селян, запрягаючи їх у вози, про католиків, які «з попівських ряс спідниці шиють собі», і про козаків, які у всьому намагаються походити на польських панів.

Саме в цьому середовищі формується характер Тараса Бульби. Козак проявив себе як досвідчений воїн і розсудливий лідер. Він вже немолодий, але все одно не уявляє свого життя без битв і Січі. Адже саме Бульба заводить розмову про те, що козаки «засиділися», і пора б вже розім’яти кістки в якому-небудь битві.

Питання віри стає надзвичайно важливим для світосприйняття Тараса. Сам автор каже, що Бульба «вважав себе істинним захисником православ’я»: він особисто розправлявся з тими, хто гнобив віруючих християн. Довго розбиратися з подібним Бульба не любив – відразу брався за шпагу. Військовий похід на Польщу теж обумовлений релігійними міркуваннями: як тільки до козаків дійшли чутки про пригнічення християн, «і стар і млад», кожен висловив бажання якомога швидше розправитися з поляками.

Січ у творі стає символом свободи і тієї самобутньої незалежної України, про яку марив кожен козак. За Січ і віру козаки піднімають тости, за свободу і незалежність б’ються не на життя, а на смерть. Таким був і Тарас Бульба. Він природжений козак, який віддав життя добровільного служіння Вітчизні. Бульба був досить упертий, але одночасно і цілеспрямованим. Він не завжди домагався свого прямим шляхом, іноді доводилося діяти нестандартно (наприклад, на виборах кошового на початку твору, або при розмові з Янкелем про поїздку в Польщу). Він ніколи не йшов на невиправданий ризик, жив за законами, встановленими на Січі, і щиро любив рідний край.

Бульба любив своїх синів і виховав у них все те, що втілював сам: релігійність і сміливість. Він сподівався, що вони будуть кращими козаками, і його сини дійсно цього варті. Бачачи, як Остап командує козаками, а Андрій безстрашно рветься в бій, Бульба радіє і пишається своїми синами: він виховав у них справжніх воїнів, відданих своїй рідній землі. Зрада Андрія виявляється для Бульби подвійною трагедією: по-перше, це удар по відносинам батька з сином, по-друге, це образа його особистих поглядів на життя. Адже Андрій відмовляється від Вітчизни, за яку проливав кров його батько, від віри, за яку батько чинив розправу над ренегатами, і від усього козацтва, яке понад усе цінував Бульба. І заради чого? Заради красуні-полячки! Тарас стріляє в Андрія, звинувачуючи і гірко іронізуючи: «Ну, що ж тепер ми будемо робити? Що, синку, допомогли тобі твої ляхи?»

Тарас втрачає і другого сина. Остапа полонили в Дубно. Бульба бачив страту старшого сина: Остап тримався мужньо і непохитно. Він гідно зустрів смерть.

Тарас Бульба був справжнім козаком. Родинні узи хоч і виявляються незначні перед особистими ідеалами, Бульба все одно мстить за загибель обох синів, за його загибель товаришів, за знущання над простими людьми. Не даремно саме Бульбу обрали отаманом. Для нього важлива доля своєї Батьківщини. Він став ще більш жорстоким і нелюдським. Але волею випадку він потрапляє до поляків, які стратили його на місці. Останні слова Бульби сповнені надій та віри в справедливість: «Прийде час, буде час, дізнаєтеся ви, ляхи, що таке православна руська віра! Вже й тепер чують далекі й близькі народи: підніметься з руської землі своєї цар, і не буде в світі сили, яка б не скорилася йому!»

Тарас Бульба був патріотом російської землі і захисником віри, все життя поклав на захист рідного народу і Вітчизни. Вольовий, рішучий і сміливий – таким постає перед читачем Тарас Бульба, і таким залишиться на століття.

Наведене опис Тараса Бульби як народного героя, буде корисно прочитати учням 6-7 класів перед написанням твору на тему «Тарас Бульба — народний герой».

Тест по твору

print

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь