Сюжетно-композиційні особливості. Композиція “Слова” чітка і продумана, вона відступає від послідовного розповіді про похід Ігоря, але націлена на розкриття основної ідеї твору. Автор прагне виразити своє ставлення до зображуваним подіям, донести свою політичну оцінку їх значення для всієї Руської землі, а тому розповідь, часто переривається різноманітними авторськими відступами, на тлі яких стрімко, як у кінематографі, миготять повні метафоричної і символічної образності картини, пов’язані з походом Ігоря.
Відкриває “Слово” вступ, у якому автор визначає своє завдання: на відміну від легендарного давньоруського співця-оповідача Бояна, він не збирається вихваляти подвиги князів, а хоче “по билин цього часу”, тобто дотримуючись історичної правди, розповісти про справжні події недавнього минулого.
У першій частині розповідається про збори Ігоря та інших князів у похід і зловісних провісників, супроводжуючих просування війська з половецького степу (“Сонце йому тьмою путь заступало”). Далі показаний перший успішний бій з половцями передового загону і нищівної поразки руських військ у битві на Каялі, загибель і полон дружинників і князів.
Центральний епізод другої частини – віщий сон про поразку війська Ігоря київського князя Святослава та його “золоте слово”, в який автор вкладає свою заповітну думку про об’єднання руських князів перед обличчям небезпечного ворога, загрозливого Руської землі.
Третя частина, сама невелика за обсягом, включає два основних епізоду. Це плач Ярославни, дивовижне по красі і виразності символічне уособлення плачу всієї землі Руської про загиблих і полонених своїх захисників, і опис втечі Ігоря з полону.
Заключна частина “Слова” – своєрідний епілог, в якому розповідається про повернення князя Ігоря, який усвідомив свою провину, і його урочистої зустрічі в Києві. Завершується все оповідання радісним привітанням не тільки йому, але і всім князям і дружинам, які боряться за Русскую землю.