Сюжет і композиція поеми «Кому на Русі жити добре» Некрасова твір по темі

Поема «Кому на Русі жити добре» – це улюблене твір Некрасова, ідею якого він виношував не один рік, мріючи відобразити в поемі всі спостереження про селянського життя. Чималий термін – 14 років – і зайняло написання твору, причому в процесі роботи над ним поет кілька разів змінював початковий задум. Не дивно, що композиція поеми «Кому на Русі жити добре» вважається складною, а іноді про неї відгукуються як про рихлою і не до кінця сформованою.

Однак, розглядаючи особливості композиції «Кому на Русі жити добре», необхідно враховувати специфіку жанру самої поеми. Жанр «Кому на Русі жити добре» визначається як поема-епопея, тобто, це твір, що описує життя цілого народу під час якого-небудь значної історичної події. Щоб зобразити народне життя у всій її повноті, потрібне дотримання епопейної композиції, в яку включається многогеройность, наявність декількох сюжетних ліній або вставних епізодів, а також якась недомовленість.

Сюжет поеми «Кому на Русі жити добре» Некрасова линеен, він побудований на описі подорожі семи мужиків-временнобязанных у пошуках щасливої людини. Їхня зустріч описується в експозиції поеми: «На стовпової дороженьке / Зійшлися сім мужиків». Відразу помітно, що Некрасов намагається стилізувати свій твір під народне: він вводить у нього фольклорні мотиви. В експозиції і подальшої зав’язці вгадуються казкові елементи: невизначеність місця і часу дії («у якій землі – угадуй»), наявність казкових персонажів та предметів – говорить пташка, скатертина-самобранка. Значущим є й кількість чоловіків – їх семеро, а сім у казках завжди вважалося особливим числом.

Зав’язка поеми – це клятва зустрілися мужиків не повертатися додому, поки вони не знайдуть щасливого на Русі. Тут же Некрасов описує подальший план основного сюжетного мотиву «Кому на Русі жити добре»: подорож мужиків по всій Русі з почерговими зустрічами з поміщиком, купцем, попом, чиновником і боярином. Спочатку Некрасовим навіть планувався епізод, в якому його герої дійшли б до царя, але хвороба і наближається смерть змусили письменника змінити плани. Введені в поему казкові мотиви дозволили Некрасову вільно, за казковим законами, звертатися з часом і простором, не акцентуючи уваги на не необхідних для сюжетного розвитку переміщеннях. Ніде не згадується і точний час мандрів селян, а проблеми з їжею і питвом вирішені з допомогою чарівної скатертини-самобранки. Це дозволяє зосередити всю увагу читача на основній ідеї поеми: проблеми справжнього щастя і розуміння її різними людьми по-різному.

Надалі Некрасов нечітко дотримується початкового сюжетного плану: ряд епізодів, наприклад з купцем, читачеві так і не зустрівся, зате з’явиться безліч селян, кожен зі своєю неповторною долею. Це може здатися дивним: адже в зав’язці про щасливе життя селянської мови навіть не йшло. Тим не менш, для автора не настільки важливо якнайшвидше наблизити дія поеми до закономірної розв’язки: знайденому щасливій людині. Некрасов бажає, в першу чергу, змалювати картину народного життя у складний пореформений період. Можна сказати, що семеро головних героїв на ділі зовсім не є головними і служать, по більшій частині, адресатами численних історій і «очима» автора. Основними діючими особами та істинними героями поеми виявляються або ті, хто історії розповідає, або ті, про кого їх розповідають. І читач знайомиться з солдатом, щасливим тим, що його не забили, холопом, пишається своєю привілеєм доїдати з панських мисок, бабою, у якої на городі їй на радість вродила ріпа… З великої кількості маленьких епізодів складається народне особа. І, поки зовнішній сюжет пошуку щасливого, здавалося б, стоїть на місці (глави «П’яна ніч», «Щасливі»), активно розвивається сюжет внутрішній: зображується поступове, але впевнене зростання народної самосвідомості. Селяни, ще розгублені від несподіваного отримання свободи і не до кінця визначилися, на яке добру справу її вжити, тим не менш не хочуть віддавати її назад. З випадкових розмов, коротко описаних людських доль перед читачем виростає загальна картина Русі: злиденній, п’яної, але все ж активно прагне до кращого і справедливого життя.

Крім маленьких сюжетних сценок, у поемі є кілька досить масштабних вставних епізодів, частина з яких навіть винесена в автономні глави («Последыш»), «Селянка»). Кожна з них вносить в загальний сюжет нові грані. Так, історія чесного бургомістра Ніну підкреслює любов народу до правди і прагнення жити по совісті, так, щоб було не соромно після дивитися в очі людям. Всього один раз Ермил відступив від своєї совісті, бажаючи вберегти свого брата від армії, але як же важко довелося за це розплачуватися: втратою самоповаги і вимушеною відмовою від посади бургомістра. Історія життя Мотрони Тимофіївни знайомить читача зі складним життям жінки на Русі в ті часи, показуючи всі труднощі, з якими їй доводилося зіткнутися. Непосильна робота, смерть дітей, приниження і голод – ніякого щастя не випадало на частку селянських жінок. А розповідь про Савелии, богатиря святорусском, з одного боку містить захоплення силою російської людини, а з іншого підкреслює глибоку ненависть селян до своїм мучителям-поміщикам.

Також у ряді композиційних особливостей поеми слід відзначити велику кількість віршованих фрагментів, стилізованих під народні пісні. З їх допомогою автор, по-перше, створює певну атмосферу, роблячи свою поему ще більш «народної», а, по-друге, вводить з їх допомогою додаткові сюжетні лінії і додаткових героїв. Пісні відрізняються від основної оповіді розміром і ритмікою — і те, і інше було запозичене автором усної народної творчості. Окремо стоять пісні Гриші Добросклонова, з фольклором не пов’язані; у вуста цього героя автор вклав власні вірші, висловивши через них свої ідеї і переконання. Насиченість поеми подібними вставками, а також численними народними приказками, прислів’ями, приказками, прислів’ями, майстерно вплетеними в текст, створює особливу атмосферу оповіді і наближає вірш до людей, даючи їй повне право називатися народною.

Сюжет «Кому на Русі жити добре» Некрасов залишився не реалізованим до кінця, але основне завдання — зобразити життя російського народу — автор у поемі все ж вирішив. Більш того, остання частина, «Бенкет на весь світ», приводить читача до очікуваної кульмінації. Щасливою людиною на Русі виявляється Гриша Добросклонов, бажаючий насамперед не свого, а народного щастя. І шкода, що пісень Гриші мандрівники не чують, адже подорож їх вже могло б закінчитися.

Розібратися в сюжетної лінії і композиції поеми Миколи Некрасова буде особливо корисно учням 10 класу перед написанням твору на відповідну тему.

Тест по твору

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам