Священні книги народів світу упродовж тисячоліть спонукають людей до активної діяльності, пошуку власних життєвих шляхів.
Веди – одна з найдавніших книг світу, пам’ятка давньої індійської літератури. Веди допомагають зрозуміти духовну культуру Індії та багатьох народів Азії, адже вони стали основою для створення різних релігійних і філософських учень. Саме слово “веда” означає “священне знання”.
В ті давні часи, коли створювалися веди, художня творчість ще не була відокремлена від інших видів духовної діяльності людини. Релігія, міфологія і мораль втілювалися в художні образи. Ці художні образи з часом набули власного значення, приваблюючи своєї красою й багатозначністю. Саме тому до образів вед зверталися і звертаються митці різних країн світу, а веди стали не тільки пам’яткою религиоВНОй культури, але й літератури.
У грецькій мові слово “бібліа” означає “книги”. Але для багатьох поколінь різних народів це слово стало символом віри. Біблія – узагальнюючий збірник, до якого увійшли відібрані поколіннями й освячені церквою твори, що розкривають сутність религиоВНОго навчання. Віруючі сприймають Біблію як єдиний текст Святого Письма, хоча книга ця складається з багатьох творів, створених у різні часи, різними авторами, різними мовами.
Історія створення тексту Біблії – це історія духовних пошуків людства. Назви двох частин Біблії, Старий і Новий Заповіти, пов’язані в християнстві з вченням Ісуса Христа і відображають складний розвиток християнської ідеї. Саме слово “заповіт” виникло під час перекладу Біблії з давньоєврейської мови на грецьку. В оригіналі слово, яке переклали як “заповіт”, ближче за значенням до слів “договір”, “угода” або “союз”. І в основі іудаїзму – положення про “угоду”між Богом і людиною, “народом божим”: люди приймають заповіді Бога і чинять на землі його волю, а Бог за це охороняє і “рятує” людей. Поступово “угода” між богом і людьми втрачала риси рівноправності, перетворюючись на волевиявлення Бога, який встановлює норми людської поведінки своїми заповідями. Але в Старому Заповіті міститься вказівка, що Бог укладе новий договір” з людьми. “Новий союз” мав будуватися не на рабській покірності, а на основі довіри Бога до людей і людей до Бога.
Авеста – священна книга зороастризму. Основна ідея цієї релігії – залежність світобудови від боротьби добра і зла, світла і темряви, життя і смерті. Згідно з релігією зороастризму людина в цій боротьбі не іграшка в руках вищих сил, а особистість, яка має свободу вибору, здатна своєю активністю вплинути на поступ світової справедливості. Авеста написана на одній з давньоіранських мов; учені не визначили точно, які племена або народи розмовляли цією мовою, тому і назвати ту мову за назвою пам’ятника – “авестійською”. Авеста складається з декількох частин. Найбільш давня з них – “Гати” – зібрання молитов. Автором цих текстів вважають засновника древнеіранськой релігії Заратуштрі (або Зороастру, як називали його античні автори, в творах яких збереглися відомості про вірування давніх іранців). В усіх повчаннях гат ідеться про життя, побут, норми поведінки.
Коран – священна книга мусульман. Мусульманство, або іслам, одна з трьох, поруч із християнством і буддизмом, світових релігій.
Виникнення ісламу супроводжувалося появою священної книги – Корана, який, згідно з мусульманським вченням, послав людям Аллах через ангела Гавриїла у формі одкровення пророку Мухаммеду, який і передав ці одкровення своїм одноплемінникам.
Коран – це збірка проповідей Мухаммеда, звернених до язичників, які ще не прийняли ісламу. Складається Коран із 114 глав (сур), розташованих не за змістом чи хронологією, а за принципом зменшення розміру. У Корані немає систематичного викладення основ мусульманської релігії, тут подаються лише найважливіші положення, які вже значно пізніше склали у певну систему мусульманські богослови. Згідно з ученням ісламу, все суще в світі створене Аллахом і всі явища та події, які сталися і мають статися у Всесвіті аж до кінця світу і страшного суду, визначені ним і відбуваються за його волею. Мухаммед проголошував пророками багатьох персонажів і пророків Біблії та Євангелія. У Корані зустрічаються імена Адама і Ноя, Авраама і Йосипа, Мойсея та Ісуса Христа. Але сам Мухаммед ніби завершує весь цей ряд пророків, підноситься над усіма ними як останній і головний пророк.