“Є в світі сотні чудових явищ. Для них у нас ще немає слів, немає вирази. Чим дивніше явище, ніж воно прекрасніше, тим важче розповісти про нього нашими помертвелыми словами. Одним з таких прекрасних і багато в чому непояснених явище нашої російської дійсності є поезія і життя Олександра Блока”. Коли ми звертаємося до творчості Блоку, нам мимоволі згадуються ці слова К. Паустовського. Вражений дивним поетичним талантом свого старшого сучасника – талантом, важко з’ясовних нашими звичайними словами,- К. Федін стверджував, що “про Блоці треба не говорити, а співати”. Інший одноліток і великий шанувальник талановитого поета К. Чуковський згадує: “У ту пору далекій юності поезія Блоку діяла на нас, як місяць на сновид”.
Найбільший український поет і вчений М. Ф. Рильський заявляв: “Я належу до покоління, яке не тільки любив творчість Блоку, а була закохана в нього”. “Є поети, чия творчість входить в наші серця як безцінний дар, з яким ми ніколи не розлучаємося. Серед них – Олександр Блок…”.
Можна було б навести чимало захоплених слів, сказаних про Блок і його однолітками, і читачами наступних поколінь, Обмежимося цитуванням одного висловлювання. Маяковського – поета, настільки несхожого па Блоку і своїх темпераментом, і своєю поетичною манерою. “Творчість Олександра Блока,- писав він,- ціла поетична епоха, епоха недавнього минулого. Найславніший майстер-символіст Блок зробив величезний вплив па всю сучасну поезію. Деякі до цих пір не можуть вирватися з його обвораживающих рядків… Інші… проривають фундаменти нових ритмів, нагромаджують камені нових образів, скріплюють рядка новими римами – кладуть героїчну працю, творить поезію майбутнього. Але і тим і іншим однаково любовно пам’ятний Блок”. Життя показала, що творчість Блоку – це не тільки “епоха недавнього минулого”, як це здавалося Маяковському на зорі розвитку нової культури.