Своєрідним вийшов знаменитий персонаж Тургенєва у творі “Батьки і діти” – Базарів. А все тому, що він будує свою ідеологію на дуже дивних принципах, дотримуватися яких розсудливій людині буде складно. Вельми забавно ставлення Базарова до природи. Цитати його говорять самі за себе. Ставлення до мистецтва і взагалі до життя теж трохи дивує, наприклад: “читати Пушкіна – втрачений час, займатися музикою смішно, насолоджуватися природою-безглуздо, Рафаель взагалі гроша ламаного не варто”. Але звідки такі думки у освіченої людини? З цим варто розібратися дещо детальніше.
Про природу цей герой висловлюється досить однозначно. Він вважає, що природа не храм, а справжня майстерня, в якій людина – працівник.
Розвиваючи далі тему “Базарів: ставлення до природи”, торкнемося самого головного. Дивно, але у всьому цьому існує своєрідна логіка, яка у деякій мірі може повністю виправдати його погляди. Адже для Базарова головною фігурою завжди був простий російський народ, звідки він і вийшов сам.
Мужика грубого і забобонного задавили убогістю, у нього в голові одні думки тільки про хліб насущний, і тому Базарів вважав, що немає сенсу говорити з такими людьми про високе мистецтво, в якому вони нічого не тямлять. І це не можна вважати несправедливим.
Ті ідеали, якими так захоплюються молоді люди, абсолютно не мають ніякого значення для такого героя, як Базарів. Особливе ставлення до природі людини природно, адже вони дуже сильно пов’язані між собою. Можна навіть охарактеризувати будь-якого з його сприйняття світу природи. Практично в кожному класичному художньому творі зустрічається опис природи, яка знаходиться в повній взаємодії з людиною.
Зображення тієї ж природи дає зрозуміти багато і про самого автора твору. У романі “Батьки і діти” взаємини природи й людини можна розглянути на прикладі інших героїв, не тільки Базарова, але і Аркадія, Павла Петровича, Миколи Петровича.
Базарів – особистість все заперечує, і більше у нього матеріалістичного. З іншого боку, в ньому є приховані нотки романтизму, але в цьому він навіть собі зізнатися не може, не те щоб комусь сторонньому. В природі він не бачить нічого таємничого і непідвладного людині. Акацію і бузок він називає щирими і “добрими хлопцями”. Він дуже по-хазяйськи радіє тому, що батьківська гай взялася, адже природа в її прямому призначенні повинна приносити користь.
Коли Базарів закохався в Романцову, поступово стає видно, як проростають у ньому паростки того самого романтика, яким він так боявся стати. Саме в ці хвилини відчаю він шукав спокою і самоти, і тому в повній самоті йшов у ліс і там бродив, ламаючи гілки, лаючись то на себе, то на ту, яка прирекла його на страждання. Сам на себе не схожий Базарів. Ставлення до природи, любові і, власне, до самого життя у нього змінилося буквально на очах.
Базарів у ці хвилини вважає себе слабаком і зневажає себе. Він дуже бідний, і життя видається йому дуже тяжким, тому він зовсім не хоче витрачати час на романтичні стосунки.
Тургенєв протиставив Bazarovu його друга Аркадія, який дуже сильно наслідував своєму другові і намагався зобразити з себе дорослого чоловіка. Але, як виявилося, він був дуже м’яким хлопцем, який зворушливо ставився до природи. Він відчував і розумів її, але теж намагався все це в собі приховати, в основному з-за Базарова. А далі він абсолютно природним чином видав себе, коли став милуватися полями і заходом сонця. І мимоволі не підтримав таке ставлення Базарова до природи. Твір можна вже закінчувати.
І ось на закінчення теми “Базарів: ставлення до природи” треба сказати, що для Аркадія природа – храм, а не дрібниця, як для Базарова, тут він погодитися зі своїм авторитетним іншому не може. Такий світогляд йому чуже.
Несподіване почуття до Каті, яка так само романтична і любить природу, ще більше зближує молодих людей. А Базарів спочатку смертельно сумує, який відсічено коханою жінкою, а потім помирає від сухот. Ось так зламався колись сильний і впевнений в собі людина.