Проблема свободи є однією з центральних тем у літературі і поезії зокрема. Кожен творець розкриває її по-своєму. Це важливо не тільки зрозуміти, але й відчути. Ви коли-небудь, напевно, теж замислювалися про несвободу і обмеження, що існують в житті. Але Пушкін дивиться на це по-своєму, з висоти пташиного польоту…
“В’язень” – вірш Пушкіна, написане в 1822году. У цей час поет перебував у південній засланні в Кишиневі. Він був засланий за вільнодумство вдалину від своїх друзів. Спочатку Олександр I хотів відправити Пушкіна в Сибір, але впливових знайомих вдалося змінити це рішення.
Вважається, що історія створення цього вірша почалася з поїздок поета в острог, де він побачив життя ув’язнених. Також на нього справили враження що там живуть орли. У них були обрізані крила. Птахи, що втілюють свободу, перебували в такому ж висновку, як і люди. В сумі всі ці враження дали початок розвитку ідеї, яка згодом знайшла своє втілення у вірші “В’язень”.
Це ліричний вірш, у якому розкриваються внутрішні переживання героя. Для передачі настрою письменник використовує амфибрахий, трехсложный розмір з наголосом на другому складі. “В’язня” можна з упевненістю віднести до романтичної поезії. Герой – романтик – самотня особистість, протиставлена всьому світу.
Вірш складається з трьох катренів. У першій строфі дається опис ситуації. У другому чотиривірші збільшується кількість дієслів, що створює сюжетну динаміку. А в кінці описаний ідеал існування для ліричного героя.
Поступового розкриття теми сприяє композиція. Настрій зміняться від строфи до строфі. Ближче до кінця тон стає більш напруженим і емоційним. У той час як на початку вірша дається розлоге опис ситуації. Ця зміна також супроводжується зміною інтонації.
Якщо перші рядки написані в описовій манері, то наступні переходять в глагольную форму.
У вірші два центральних образу: ліричний герой та орел. Тема свободи пов’язана з орлом. Птах звертається до героя і кличе його вирушити туди”, в далекі краї, які представляються ідеалом. Орлу ототожнений образ ліричного героя – в’язня, душа якого, незважаючи на перебування в неволі, не закрепощена. Він всіма силами рветься на волю.
Значущим є також наявність образів стихії: вітру і моря. У поезії романтизму це традиційні образи, пов’язані зі свободою і вільністю. Вони з’являються в останній строфі при описі ідеального уявлення про незалежність.
Головною темою цього вірша є боротьба волі і ув’язнення, розкривається за допомогою образів і засобів художньої виразності. Орел, “вигодуваний в неволі”, знаходиться в такому ж ув’язненні, як і герой. Але вони прагнуть до свободи. Це видно з яскравого заклику, зверненого вільним птахом до людини.
Також Пушкін піднімає проблему політичного характеру, адже все, що відбувається у вірші – алегорія ситуації в царській Росії. Горді, хоробрі, сильні люди нудяться в клітинах, їм не дають розвернутися абсолютистські порядки, при яких роль громадянина зводиться до другорядної. Ті, хто міг змінити країну на краще, не допускалися до правління і ставали жертвами режиму, розсовувати по посиланнях і каторгам. Так сталося і з поетом, який приміряє на себе образ птаха з підрізаними крилами і піднімає читачів на бунт проти системи.
Ідея вірші “В’язень” безпосередньо пов’язана з його темою. Ліричний герой прагне свободи. Найсильніше цей настрій втілюється в словах: “Давай полетимо!”. Цей вигук є кульмінацією твору. Воно підкреслює найвищу ступінь необхідності свободи для ліричного героя і визначає основну думку вірша, яка досить проста і логічна: немає нічого краще і дорожче вільне життя.
Незалежність дозволила б вирватися з-під гніту творчої, інтелектуальної та діяльної сили народу, без якої країна чахне. Але поет хоче наблизити той день, коли кайдани спадуть, і вільні люди налагодять побут і вдачу звільненій Росії.
Структура вірша закликає звернути увагу на організацію кожної строфи. Першою властива описовість, що активно вживаються відповідні стежки. У другій строфі настрій змінюється, в тексті з’являється досить велика кількість дієслів, створюється динамічність. А в третьому катрені використовується анафора, яка акцентує увагу на ідеалі вільної життя.
Завжди також при створенні картини важливу роль відіграють описові конструкції. На подив у вірші не часто зустрічаються епітети. Наприклад, при описі темниці вживається лише один епітет – “сирий”. Значимо те, що Пушкін віддає перевагу використання поширених описових конструкцій, що особливо помітно в останній строфі.