“Слово о полку Ігоревім” в літературі

“Слово о полку Ігоревім” або “Песнь о полку Ігоревім” – монументальний пам’ятник російської літератури. Неможливо повірити в те, що ще в X столітті люди могли володіти такими високохудожніми оборотами промови. До цих пір вчені сперечаються про походження цієї поеми, так як є безліч фактів, які вказують на не стикування в часовому відрізку і в описаних діях, але незмінно лише одне – завдяки “Слова” зародилося те, що прийнято називати вітчизняною культурою.

“Слово о полку Ігоревім” (вперше на російському ґрунті) представило такий напрямок, як історико-героїчна поема. Тут сплітаються і любов до батьківщини, і близькість до природи, і навіть дружньо-братерські узи. Створюється враження того, що київський народ жив в єднанні не тільки з навколишнім світом, але і з самим собою. Честь і доблесть – незмінні характеристики великого князя, готового ціною життя постояти за Русь-матінку. Патріотизм – невід’ємна складова частина поеми. І саме авторський заклик до зближення народу перед лицем небезпеки повертає нас в епоху царювання князя Ігоря та його вірної дружини. Навіть сьогодні нам є чому повчитися у наших предків. Але тільки це мало значення для подальшого розвитку культури? Ні, адже твір вражає нас не тільки змістом, але й формою, яка задала високу планку для російської літератури. Так, наприклад, уособлення “сонце йому дорогу поступилося” в черговий раз говорить про те, що з “благими” намірами князя як би співзвучна сама природа. Ще ні в одному ранньому творі не було зображено такого сильного художнього співпереживання рідної природи за власний народ.

Варто сказати, що через багато століть Олександр Радищев у своїй “Пісні Всегласа” використовував цей прийом: “Вітер препнул своє дихання”. Пистель використовував це для того, щоб показати “повагу” природи перед обраними песнопевцами з різних “племян славенских”.

Таким чином, мовні звороти і художні образи “Слова о полку Ігоревім” підштовхнули російських літераторів до розвитку і створення самобутніх прийомів. Також не варто забувати, що “Слово” є ще й зразком давньоруської культури в цілому. Це якийсь історичний довідник, який показує нашу історію з точки зору літератури – це і робить твір у своєму роді унікальним і неповторним.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: