У 1859 році на сцені одного з столичних театрів відбулася прем’єра. Глядачі побачили драму, створену молодим письменником – Олександром Миколайовичем Островським. Цей твір вважається унікальним у своєму роді. Драма не повторює багатьох законів жанру.
“Гроза” була написана в епоху реалізму. А це значить, що твір наповнений символами і образами. Отже, у нашій статті ви дізнаєтеся про сенс назви та образну символіку драми “Гроза” Островського.
Перший образ грози
Образ грози в даному творі багатогранний. Це природне явище одночасно ідея і дійова особа драми. Як ви думаєте, чому Островський використовував саме образ грози? Давайте про це поміркуємо.
Зверніть увагу на те, що дане явище природи у творі постає перед читачем у кількох іпостасях. По-перше, сенс назви та образна символіка драми “Гроза” полягає в тому, що спочатку читач бачить явище природи. Місто Калинов, описаний у творі, а також його мешканці живуть у передчутті і очікуванні грози. Все, що відбувається в п’єсі триває близько двох тижнів. То і справа на вулицях містечка чути розмови про те, що насувається буря.
У композиційному плані гроза є ще і кульмінацією! Саме могутні гуркоти грому змушують Катерину зізнатися в обмані і зраді. Уважні читачі помітять, що 4 дія супроводжується гуркотом. Складається враження, що письменник готував читача і глядача до апогею. Але і це ще не все. По-друге, сенс назви та образна символіка драми “Гроза” має в собі ще одне ядро. Давайте розглянемо його.
Другий образ грози
Виявляється, кожен персонаж твору розуміє грозу по-різному, тобто по-своєму:
Винахідник Кулигин не боїться її, бо не бачить у цьому явищі природи нічого містичного. Грозу як покарання сприймає Дикої, він вважає її приводом згадати про Всевишнього. Нещасна Катерина побачила в грозі символіку долі та року. Так, після найстрашнішого розкати грому дівчина зізналася в почуттях до Бориса. Вона боїться грози, тому що вважає її Божим судом. На цьому пошуки сенсу назви п’єси “Гроза” А. Н. Островського не закінчуються. Дане природне явище допомагає Катерині піти на відчайдушний крок. Завдяки їй вона сама собі зізнається, стає чесною. Кабанів, її чоловік, бачить у грозі інший сенс. Читач це дізнається в самому початку п’єси. Йому потрібно поїхати ненадовго, завдяки цьому він позбавиться від зайвого материнського контролю, а також від її нестерпних наказів. Він говорить про те, що над ним не буде ніякої грози і ніяких кайданів. У цих словах полягає порівняння стихійного лиха з нескінченними істериками Кабанихи.
Авторська трактування сенсу назви та образної символіки драми “Гроза”
Вище ми вже говорили про те, що образ грози є символічним, багатогранним, а також багатозначним. Це говорить про те, що в назві п’єси укладено багато смислів, які доповнюють і поєднуються один з одним. Все це дозволяє зрозуміти читачеві проблему всебічно.
Варто відзначити, що в читача виникає величезна кількість асоціацій з назвою. Примітно те, що авторська трактування твору не обмежує читача, тому ми не знаємо, як саме потрібно розшифровувати зацікавив нас образ-символ.
Тим не менш сенс назви та образна символіка драми “Гроза” автором розуміється як явище природи, початок якого читач спостерігає в першій дії. А в четвертому гроза імпульсивно набирає силу.
Місто живе в страху пришестя грози. Її не боїться тільки Кулигин. Адже він один веде праведне життя – заробляє на життя чесною працею і так далі. Він не розуміє первісний страх городян.
Складається враження, що образ грози несе в собі негативну символіку. Однак це не так. Роль цього природного явища у п’єсі полягає в тому, щоб розворушити і освіжити суспільне життя і людей. Адже не дарма літературний критик Добролюбов написав, що місто Калинов – це глухе царство, в якому живе дух вад і застою. Чоловік став дурнем, тому що не знає і не розуміє власної культури, а значить, він не вміє бути Людиною.
Явище грози намагається зруйнувати капкан і проникнути в місто. Але однієї такої грози буде недостатньо, як і смерті Катерини. Загибель панянки призвела до того, що нерішучий чоловік вперше поступає так, як йому велить совість.
Образ річки
Як ви вже здогадалися, образ грози в даному творі наскрізною. Тобто він втілюється і постає перед читачем у різних іпостасях. Однак у драмі є ще один не менш важливий образ, в якому також міститься образна символіка драми “Гроза”.
Ми з вами переходимо до розгляду образу річки Волги. Островський зобразив її у вигляді межі, яка розділяє протилежні світи – жорстоке царство міста Калинова і світ ідеальний, вигаданий кожним героєм твору. Бариня кілька разів повторювала, що річка затягує будь-яку красу, так як це вир. Символ свободи в поданні Кабанихи виявляється символом смерті.
Висновок
Ми з вами розглянули твір Олександра Миколайовича Островського – “Гроза”. Драма написана в епоху реалізму, а значить, вона наповнена безліччю смислів і образів.
Ми побачили, що сенс назви та образна символіка драми “Гроза” актуальна навіть сьогодні. Майстерність автора полягає в тому, що він зумів зобразити образ грози в різних явищах. З допомогою природного явища він показав всі сторони російського суспільства початку XIX століття, починаючи від диких звичаїв і закінчуючи особистою драмою кожного з героїв.