Вже в першому класі діти знають, що слова складаються з букв і звуків. Правда, при цьому не завжди можуть відрізнити одне поняття від іншого. Тому варто більш детально розібратися в цьому питанні і дізнатися визначення, що таке звук в українській мові і буква. Після цього вдасться чітко розмежувати ці два визначення.
Звук в українській мові визначення
Розібратися, що таке звук в українській мові, не так складно, як здається спочатку. Допоможе в цьому просте визначення. Звук – це в українській мові одиниця усної мови. Його чують і вимовляють.
Музика, що мова вважається первинної. Вона з’явилася набагато раніше, ніж писемність. На папері її фіксують за допомогою букв. Правда, звук в українській мові не завжди відповідає якійсь певній букві. Принцип «як чую, так і пишу» спрацьовує не у всіх випадках. Звуки істотно змінюються з урахуванням їх розташування в слові. Наприклад, якщо вони знаходяться під наголосом. Дзвінкі приголосні оглушаются перед глухими, а глухі стають більш дзвінкими, якщо йдуть перед дзвінкими. При цьому на листі їх позначають однією і тією ж буквою. Заміни на інший символ не передбачено.
Буква визначення в українській мові
Розібратися в цьому питанні також допоможе визначення. Буква в українській мові – це письмове позначення звуків. Букви пишуть і читають. Вони були створені штучно, щоб записувати звукову мову і фіксувати її. Використовуються з цією метою графічні знаки.
Правда, тут також все не так однозначно. Наприклад, є літери, які зовсім ніякого звуку не означають. До таких можна віднести твердий і м’який знак. Їх використовують для пом’якшення або навпаки, більш твердого звучання попереднього звуку. Також є літери, які означають відразу кілька звуків. Це чітко видно на прикладі букв «я» і «ю». У першому випадку з’єднується два звуки «ї» та «а», а в другому «ї» та «у».
Природно, далеко не всі звуки в листі позначаються окремою літерою. В іншому б випадку букв виявилося надмірно багато. При цьому в кожному з існуючих мов існують звуки, які мають особливе значення. Їх в обов’язковому порядку відображають в письмовому вигляді. Вони відомі як фонеми і несуть смислоразлічительную роль.
Писемність в українській мові практично повністю будується на фонематическом принципі. При цьому є такі літери, які в графічному вигляді означають фонеми, а не окремі звуки. В ідеалі, алфавіт повинен відображати фонемний склад мови. Для кожної з фонем повинна бути передбачена окрема літера. Якщо вони відсутні, виникає безліч складнощів. Саме тому алфавіти різних мов намагаються пристосувати один до одного.
Підводячи підсумок можна сказати, що звук – це те, що людина вимовляє і може почути. Букву почути і вимовити неможливо. Це просто особливий графічний символ, що дозволяє зафіксувати усну мову на папері. В цьому і полягає різниця двох визначень. Розібравшись в них, плутанини більше ніколи не виникатиме.