У сучасному світі, повному комфорту і зручностей, насиченому сучасними технологіями, ми часто забуваємо про те, що нас оточує світ природи. Нехай вже не дикій, а перетвореної як благами, так і проблемами цивілізації. Але все одно – природи, її могутності та стихії.
Людина – істота маленьке і тендітне, його сили невеликі в порівнянні з силами вітрів, снігопадів, річкових потоків. Відправившись в ліс, наприклад, людина розуміє, що він – крихта серед величезного лісового світу, маси рослин, комах і тварин, які живуть своїм активним життям.
Ми часто відчуваємо себе царями природи, але варто нам зіткнутися з необхідністю заночувати в лісі, наприклад, як ми розуміємо – ми всього лише її маленькі діти. А вона – наша мати, годувальниця. Особливо добре це знають жителі нашої країни, жителі Росії. Адже саме в нашій країні збереглися величезні територіями простори лісів, боліт, пустищ, які мало порушені цивілізацією. Точніше, порушені нею менше, ніж території інших країн. І які майже безлюдні, якщо судити, наприклад, з точки зору жителя іншого, густонаселеної країни.
У сучасному міському суспільстві у людини рідко буває можливість по-справжньому оцінити велич і міць природи. Сільські жителі ближче до природи, а от особисто я – міський житель, знаю себе добре. Ми біжимо після роботи і навчання в свої затишні квартирки і вдома, ховаємося від негоди під козирками магазинів. Там нас чекають електричні чайники, теплі батареї, гарячий кави і пиріжки.
Щоб відчути природу, її красу і силу, людина виїжджає на берег моря, океану. Він їде в далекі гори, спостерігає там за мінливою погодою, вперше дізнається про небезпеку сходження лавин і каменепадів. Я дуже поважаю тих людей, які свідомо вивчають суть нашої природи: привчають себе виживати в екстремальних умовах, йдуть у складні походи по тайзі, займаються альпінізмом.