Грандіозний твір Л. Н. Толстого “Війна і мир” – неперевершена класика світової літератури, що вражає своєю масштабністю і глибиною. Ще на протязі багатьох століть будуть звертатися до роману і знаходити відповіді на свої запитання читачі. Адже і в майбутньому проблеми істинних і наносних цінностей, взаємин чоловіка і жінки будуть хвилювати людей. Завдяки створеній низку жіночих образів у романі автор говорить про роль жінки і в соціальній, і в сімейному житті. Причому частина характерів з них статичні, а частина – країни, що розвиваються. У чому протиставлені між собою дві героїні роману – Елен Безухова і Наташа Ростова. Холодні й розважливі правила вищого суспільства, за якими живе Елен, нездатні зламати природну природність і жвавість Наташі. Навіть зовні світська красуня все ж програє улюбленої героїні Толстого. Образ Елен постійний, тоді як за Наташею читач спостерігає протягом багатьох років, відстежуючи етапи її розвитку, зміни світосприйняття та життєвих пріоритетів.
Вперше вона з’являється на сторінках роману дівчинкою 13 років, “чорноока, з великим ротом, негарна, але жива”. Саме підкреслюючи її непривабливість, Толстой описує дивовижне чарівність, що йшло від неї. Її внутрішня краса і здатність до чуйне розуміння оточуючих виділяє її ще підлітком серед інших, навіть старших сестер і подруг. Природність і життєлюбність, одухотвореність і простота у Наташі перемагають тверезість розуму і підпорядкування прописним манерам вищого суспільства. Зло вираз і сміх, стрибки і хитрий питання при Марії Дмитрівні (її всі боялися) про те, яке тістечко сьогодні на вечерю – подібна відкритість і безпосередність викликають тільки посмішки у дорослих.
І дорослішаючи, Наташа, як і раніше, завжди в центрі уваги і захоплення. При цьому багато хто завдяки їй змінюють погляди на звичні речі: вона має мимовільний вплив на моральне життя інших героїв. Живе героїня Толстого “розумом серця”: не має тяги оцінювати і аналізувати вчинки, але володіє власним, істинним знанням цінностей життя. У різноманітних життєвих перипетіях саме Наташа допомагає знайти правильний вихід своєму гаряче улюбленому братові Миколі Ростову: у взаєминах з Сонею, при величезному програш в карти Долохову, у влаштуванні його сімейне життя з Марією Болконской. Микола чує спів Наташі, і тут же приходить умиротворення: “Все це: і нещастя, і гроші, і Долохов, і злість, і честь – все дурниця, а ось вона – справжня”. Пошуком сенсу життя і своєї корисності державі зайняті Андрій Болконський і П’єр Безухов. А відповідями послужать вчинки Наташі, яка серцем допоможе розплутати клубок питань і сумніви для кожного з них.
Спочатку її радісний іскрометний погляд і промениста грація молодості приверне князя Андрія Болконського. Вона для себе відкриє дивне щастя і новий світ: “чи Можливо це? Чи це Правда, що життя більше не схожа на жарт, що я вже доросла і повинна відповідати за всі свої вчинки і слова?”. Але в цьому зароджується почуття страхів і тривог. Адже їй належить рік розлуки зі своїм нареченим. Випробування посилає їй доля зіштовхує Наташу зі світським чепуруном і красенем Анатолем Курагиным. Нудьга і байдужість, нервозність і нетерпіння цілого року молодий життя кидають її в обійми Анатоля. Наташа впевнена, що саме до нього відчуває справжні почуття. Вона просить Болконського про розрив, але викрасти її Анатолю не вдається, до щастя. А після розуміння того, що помилилася в Курагине, і відчуваючи докори сумління за біль, завданий князю Андрію, Наташа не бачить сенсу в подальшому житті. Але дружба з П’єром Безуховым, наближення Наполеона потроху відроджують її до життя. Рятуючись від французьких військ, в одній із селянських хат Наташа зустрічає вже смертельно пораненого Болконського. І тут виникає та довгоочікувана духовний зв’язок між ними, любов перетворює їх обох. Тут же Наташа подружилася з сестрою Андрія. І знову незрозумілою силою наповниться душа Наташі Ростової, бо як побачить сенс свого життя у стражданні та в самозреченні.
А після всіх випробувань зустріч зі старим і вірним другом, “дитяча душа” якого близька Наташі своєю природністю і відкритістю, стане новим етапом в житті героїні. П’єр Безухов на протязі всього роману обожнює її. Він створить такий необхідний сімейний оплот для неї, подарує душевний спокій. Бути вірною і відданою дружиною, люблячою матір’ю чотирьох дітей, охоронницею домашнього вогнища – ось мета всіх її метань, сенс людського буття. Наташа і П’єр живуть почуттями та емоціями, внутрішньо близькі один одному. Міцна та дружна сім’я – основа держави. А жінка-мати – ідеальний образ, на думку Толстого. Доброта і простота привнесуть і красу, і щастя в житті. Саме вони допомагають пройти і звільнитися від усього фальшивого головної героїні роману.