Михайло Опанасович Булгаков, як і будь-яка творча людина, безсумнівно володів тонкою душевною організацією, гостротою сприйняття. Тому він не міг не відчувати і не переживати складність і трагічність сучасного йому постреволюційного суспільства, не відчувати сильніше, гостріше інших ті моторошні та потворні суспільні процеси. Їх філософське переосмислення відбилося в повісті “Собаче серце”.
Що є переродження Шарикова як не трансформація соціального ладу, при якій всі, хто був “ніким”, соціальними низами, стали “всім”? У сюжеті цього твору позначилися загальні настрої епохи смути, репресій, панування тваринної тупої сили над здоровим глуздом.
Кульок – своєрідний антигерой, що втілює антиразумное суспільство, що не має стійких моральних цінностей, яка відмовилася від досвіду та мудрості поколінь, традицій.
Необхідно зауважити, що “шаріковщина” виходить в результаті “швондеровского” виховання. У зв’язку з цим, для розуміння задуму автора, слід було б детальніше розглянути образ Шарікова і його “вчителів” – Швондера і професора Преображенського.
Професор з’явився для Шарикова першим вчителем людяності. Адже навчитися говорити – ще не означає стати людиною! Він хотів подолати споконвічну звірячу сутність свого творіння, зробити її високорозвиненою особистістю. Професор Преображенський, втілення освіченості і високої культури, стає виразником авторських думок в повісті. За переконаннями це прихильник старих дореволюційних порядків. Усі його симпатії на боці колишнього режиму, при якому “був порядок” і жилося йому “зручно і добре”. Вчений дуже виразно висловлюється про наступила “розрухи”, про нездатність пролетарів впоратися з нею. На його думку, перш за все, потрібно навчити людей елементарній культурі, тільки тоді розруха зникне, буде порядок.
Але ця філософія Преображенського терпить крах. Він не може виховати в Шарикова розумної людини: “Я змучився за ці два тижні більше, ніж за останні чотирнадцять років. “
Швондер ж бачив у Шарикова лише клітинку радянського суспільства, “мешканця” свого великого Будинку”. Його метою було робити з Шарікова не людину, а “пролетаря”. І запанував Швондер, тому що пролетарем стати, як виявилося, легше, ніж людиною. Образ “пролетаріату”, рисуемый Булгаковим, виявляється відверто негативним.
Результати подібного швондеровского виховання ми бачимо в поведінці ще не оформився напівлюдини. Одним з перших слів, які він виразно вимовив, стало визначення – “буржуї”. Це зневажливе звернення ставилося до тих, хто “не любив пролетаріат”, а отже, їм не був.
Швондер відіграє важливу роль у становленні характеру Шарикова. Його впливу не можна не помітити: це істота в бесіді з Преображенським буквально повторює слова і фрази Швондера не тільки про права, але і про свою перевагу над буржуями: “Ми в університетах не навчалися, в квартирах з 15 кімнат з ваннами не жили. “Неймовірно красномовний епізод за обідом, коли між професором і Кульковим відбувається наступний розмова:
– Що ж ви читаєте?
Цю… як її… переписку Енгельса з цим… як його – диявола – з Каутським.
Дозвольте дізнатися, що ви можете сказати з приводу прочитаного? . Що ви зі своєї сторони могли запропонувати?
Та що тут пропонувати?… А то пишуть, пишуть… конгрес, німці якісь… Голова пухне. Взяти все та й поділити…”
Ось і наочний результат швондеровского виховання! Істота, що стоїть на нижчому щаблі розвитку, за словами професора Преображенського, ще тільки формується, слабке в розумовому відношенні, “чиї вчинки чисто звірині”. Але воно вже дозволяє собі з розв’язністю зовсім нестерпним подавати якісь поради космічного масштабу і космічної ж дурості про те, як все поділити”! Чи Не цим самим і займався пролетаріат, бездумно взявши чуже, зруйнувавши його вщент, і безглуздо поділивши?
Темрява, неосвіченість, агресія і бездумність гомункула Шарикова якнайкраще ілюструють типових представників “нового ладу”, “нового світу”.
Міркування про людську природу, про її темному і звіриному початку притаманні творчості Михайла Афанасійовича Булгакова. У цій же повісті через сатиру і гумор, побудований на контрастах, нам розкривається глибока філософська підоснова твори. Комічний, але гіркий образ Швондера, який вирішив виховати Шарикова в “марксистському дусі”, жахливий і символічно потворний сам процес “олюднення звіра”.
Новаторство ж повісті “Собаче серце” не тільки в сатиричному майстерності Булгакова, але і в складній філософській концепції цього твору.
У своїй повісті автор поставив питання про владу темних інстинктів у житті людини, про безсиллі людства в боротьбі з тваринним початком, просыпающимся в людях. Трагедія полягає в тому, що в житті шарикових і швондерів дуже багато. І “шаріковщина” як соціальне і моральне явище навряд чи коли-небудь вичерпає себе.