Сенс назви “Обломов” Гончарова

Роман Гончарова “Обломов” є знаковим твором літератури 19 століття, що зачіпають як гостросоціальні, так і багато філософські проблеми, залишаючись актуальним і цікавим сучасному читачеві. Ідейний зміст роману “Обломов” заснований на протиставленні активного, нового соціального і особистісного начала з застарілим, пасивним і деградуючим. У творі автор розкриває ці почала на кількох буттєвих рівнях, тому для повного розуміння змісту твору потрібно докладний розгляд кожного з них.

Суспільний зміст роману

У романі “Обломів” Гончарів вперше ввів поняття “обломовщины” як узагальненого назви застарілих патріархально-поместничьих засад, особистісної деградації, і життєвого застою суспільного цілого пласта російського міщанства, не бажає приймати нові суспільні тенденції і норми. Дане явище автор розглядав на прикладі головного героя роману – Обломова, дитинство якого пройшло в далекій Обломовке, де всі жили тихо, ледачо, мало цікавлячись і майже ні про що не дбаючи. Рідне село героя стає втіленням ідеалів російського старомещанского суспільства – своєрідної гедоністичної ідилією, “законсервованим раєм”, де не потрібно вчитися, працювати або розвиватися.

Зображуючи Обломова як “зайвої людини”, Гончарів, на відміну від Грибоєдова і Пушкіна, у яких персонажі даного типу випереджали суспільство, вводить у розповідь героя, відстає від суспільства, що живе далеким минулим. Активна, діяльна, утворена середовище пригнічує Обломова – йому чужі ідеали Штольца з його працею заради праці, навіть кохана Ольга випереджає Іллю Ілліча, підходячи до всього з практичної сторони. Штольц, Ольга, Тарантьев, Мухояров, інші знайомі Обломова – представники нового, “міського” типу особистості. Вони більше практики, ніж теоретики, вони не мріють, а роблять, створюють нове – хтось чесно працюючи, хтось обманюючи.

Гончаров засуджує “обломовщину” з її тяжінням до минулого, лінню, апатією і повним духовним відмиранням особистості, коли людина по суті стає “рослиною”, цілодобово лежати на дивані. Однак образи сучасних, нових людей Гончаров також зображує неоднозначними – у них немає душевного спокою і внутрішньої поетичності, яке було у Обломова (згадаймо, що Штольц тільки відпочиваючи в одного знаходив це спокій, а вже заміжня Ольга сумує за чимось далеким і боїться мріяти, виправдовуючись перед чоловіком).

Наприкінці твору Гончаров не робить певного виведення, хто прав – практик Штольц або мрійник Обломов. Проте читачеві зрозуміло, що саме через “обломовщины”, як явища різко негативного і давно віджилого себе, “пропав” Ілля Ілліч. Саме тому громадський сенс роману Гончарова “Обломів” полягає в необхідності постійного розвитку і руху – як у безперервному будівництві і створенні навколишнього світу, так і роботи над розвитком власної особистості.

Сенс назви твору

Сенс назви роману “Обломов” тісно пов’язаний з основною темою твору – воно було названо за прізвищем головного героя Іллі Ілліча Обломова, а також пов’язане з описаним у романі соціальним явищем “обломовщина”. Етимологія назви трактується дослідниками по-різному. Так, найбільш поширена версія, що слово “обломов” походить від слів “уламок”, “обламувати”, “головоломка”, що позначають стан душевного та соціального зламу поміщицького дворянства, коли виявилося в прикордонному стані між бажанням зберегти старі традиції і засади і необхідністю змінюватися під вимоги епохи, людини-творця стає людиною-практиком.

Крім того, існує версія про зв’язок заголовка із старослов’янським коренем “обло” – “кругле”, що відповідає опису героя – його “округлої” зовнішністю і його тихим, спокійним характером “без гострих кутів”. Проте, не залежно від трактування назви твору, воно вказує на центральну сюжетну лінію роману – життя Іллі Ілліча Обломова.

Зміст Обломовки в романі

Із сюжету роману “Обломов” читач з самого початку дізнається безліч фактів про Обломовке, про те, яке це прекрасне місце, як там було легко і добре герою і як важливо Обломову туди повернутися. Проте, протягом усієї розповіді події так і не переносять нас у село, що робить її по істині міфічним, казковим місцем. Мальовнича природа, пологі пагорби, спокійна річка, хатинка на краю яру, яку відвідувачу потрібно просити стати “до лісу задом, а до нього передом”, щоб увійти всередину, – навіть в газетах про Обломовке ніколи не було згадки. Ніякі пристрасті не хвилювали мешканців Обломовки – вони були повністю відірвані від світу, проводили в нудьзі і спокої свою, влаштовану на постійних обрядах життя.

Дитинство Обломова проходило в любові, батьки постійно балували Іллю, потураючи всім його бажанням. Однак особливе враження на Обломова справили розповіді няні, читавшей йому про міфічних героїв і казкових богатирів, тісно зв’язавши в пам’яті героя рідне село з народним фольклором. Для Іллі Ілліча Обломовка – це далека мрія, ідеал, який можна порівняти, мабуть, з прекрасними дамами середньовічних лицарів, оспівували жінчин, яких подекуди ніколи не бачили. Крім того, село – це ще і спосіб втекти від дійсності, якесь полупридуманное місце, де герой може забути про реальність і бути самим собою – ледачим, апатичним, повністю спокійним і отреченным від навколишнього світу.

Сенс життя Обломова в романі

Вся життя Обломова пов’язана тільки з тієї далекої, тихою і гармонійної Обломовкой, однак мифичное маєток існує тільки в спогадах і снах героя – картини з минулого ніколи не приходять йому в бадьорому стані, рідна село постає перед ним як якесь далеке бачення, по-своєму недосяжне, як і будь-міфічний місто. Ілля Ілліч всіляко противиться реальному сприйняттю рідного Обломовки – він все ніяк не розпланує майбутнє маєток, довго тягне з відповіддю на лист старости, а уві сні ніби не помічає неблагоустроенности будинку – покривившиеся ворота, осілу покрівлю, шатающееся ганок, запущений сад. Та й їхати він насправді туди не хоче – Обломов боїться, що побачивши стару, розорену, не має нічого спільного з його мріями і спогадами Обломовку, він позбудеться останніх ілюзій, за які всіма силами хапається і заради яких живе.

Єдине, що у Обломова викликає повне щастя – це мрії та ілюзії. Він боїться реального життя, боїться одруження, про який безліч разів мріяв, боїться зламати себе і стати іншим. Загорнувшись у старий халат і продовжуючи лежати на ліжку, він “консервує” себе в стані “обломовщины” – взагалі халат у творі є як би частиною того, міфічного світу, який повертає героя в стан ліні в згасання.

Сенс життя героя в романі Обломів зводиться до поступового вмирання – як морального і розумового, так і фізичного, заради утримання власних ілюзій. Герой настільки не хоче прощатися з минулим, що готовий пожертвувати повноцінне життя, можливість відчути кожну мить і дізнатися кожне почуття заради міфічних ідеалів і мрій.

Висновок

У романі “Обломів” Гончарів змалював трагічну історію згасання людини, для якого ілюзорне минуле стало важливіше багатогранного і прекрасного сьогодення – дружби, любові, соціального благополуччя. Зміст твору вказує на те, що важливо не зупинятися на місці, тішачи себе ілюзіями, а завжди прагнути вперед, розширюючи межі власної зони комфорту”.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь