Сатирична спрямованість казок Салтикова Щедріна

Загальновідомий особливий характер таланту М. Е. Салтикова-Щедріна: всі добутки письменника – сатира, доведена до сарказму. Але навіщо ж сміятися над тим над чим плакати хочеться? Издревле повелося, що сміх – найсильніша зброя руйнування гнилого, виявлення підлого й безглуздого. Висміяти що-небудь означає вже піднятися над цим. У своїх казках Салтиков-Щедрін не відступає від природи свого обдарування: казки письменника – далеко не той радісний, затишний світ, де добро завжди перемагає зло, – світ, звичний нам з дитинства, – ні, і в казках ми чуємо гнівний, викривальний сміх автора “Історії одного міста”.
На що спрямовані сатиричні стріли в казках Салтикова-Щедріна?
Ось казка “Премудрий піскар”, що оповідає про пескарі, який все життя прожив в страху, який ні про кого не думав, крім себе. Перед смертю йому дається запізніле прозріння: він розуміє, як негідно і дрібно прожив своє життя (“Які були в нього радості? Кого він утішив? Кому добру пораду подав? Кому добре слово сказав? Кого прихистив, обогрел, захистив? І на всі ці питання йому довелося відповідати: нікому, ніхто”.) Зрозуміло, справа тут не в полохливою маленькій рибці, обережність якій вироблена тисячоліттями боротьби за виживання. У Салтикова-Щедріна піскар – символ обивателя, міщанина (в духовному сенсі), людини, здатної жити тільки турботою

Про себе. Відчути сатиричну спрямованість своєї казки письменник допомагає різними прийомами. Так, він обережно коливає грань між світом тварин і людей: з одного боку, піскар живе в річці, під каменем, а з іншого – він мріє “що у нього виграшний квиток і він на нього двісті тисяч виграв”. Для заощадження свого життя піскар “в карти не грає, вина не п’є, не курить тютюну, за червоними дівчатами не ганяється”. Так і бачиш при цих словах якого-небудь “маленької людини” Акакія Акакиевича, який не міг дозволити собі цих маленьких радощів. Але ж і Гоголь не міг дозволити собі сатиричного відносини в своєму героєві…Таким чином, казка “Премудрий піскар” таврує людей, “маленьку” життя яких можна вичерпати формулою: “…жив – тремтів, вмирав – тремтів”.
Інший приклад щедринской сатири – казка “Дикий поміщик”, в якій висміюється гидливо-зверхнє ставлення поміщиків до селян. Поміщик, скорбевший, що “дуже вже багато розвелося в нашому царстві мужика”, після зникнення селян все більше і більше опускається і, нарешті, перетворюється на тварину. Тут ми зустрічаємося з іншим сатиричним прийомом Салтикова-Щедріна – гротеском: щоб сильніше показати паразитує характер дворянського стану, письменник доводить до фантастичного перебільшення нездатність поміщика самостійно піклуватися про себе. З зникненням селян поміщик дичавіє.
Одна з найбільш відомих казок Салтикова-Щедріна – “Як один мужик двох генералів прогодував”. Тут висміюються два генерали, які опинилися на безлюдному острові і виявили там свою майже дитячу безпорадність у побуті і недитячу пронырливость в справі закріпачення мужика. На благословенному острові повно їжі: на деревах ростуть фрукти, в лісі повно дичини. Але генерали вже органічно нездатні працювати, та й до того ж в їх уявленні фізична праця – якась принизлива для “їх превосходительств” подробиця життя, для якої треба якнайшвидше знайти “мужика”. Однак об’єктом сатири в цій казці виявляються не тільки дармоїди-генерали, але і сам мужик, приймає як належне свою рабську залежність від нікчемних генералів. “Чи задоволені ви, панове генерали?” – це питання являє собою головну турботу мужика, переконаного, що найважливіша мета його життя – всіляко догоджати своїм панам. Символічна деталь – стрічка, яку мужик сам звила і сам себе прив’язав за наказом генералів, щоб втекти неможливо було.
Сатири Салтикова-Щедріна часто приписують соціальну спрямованість: викриття поміщиків, чиновників, міщан, позбавлених громадянської позиції. Однак за сто з гаком років казки письменника, на жаль, не втратили своєї злободенності. Мабуть, за втраченими нині соціальними характеристиками у письменника виявляються речі більш глибокі: духовне рабство, бажання жити за чужий рахунок, егоцентризм, зневага до особистості.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь