Салтиков – Щедрін казки, головні герої

В “Казках” яскраво проявилися художні прийоми сатиричної типізації. Фантастика, гротеск, гіпербола, алегорія є основними. Широко використовуються образи тваринного світу. Вибір образів, звичайно, не випадковий, в кореспонденції газети пишуть зайці, ведмеді їздять у відрядження, про конституції міркують риби. При цьому ці герої не умовні, а повноцінні художні образи. Широко використовує автор метод протиставлення, що дозволяє показати соціальні контрасти: мужик – генерал, Іван Бідний – Іван Багатий, заєць – вовк, Коняга – Пустоплясы.

У “Повісті про те, як один мужик двох генералів прогодував” Щедрін зображує двох чиновників, які потрапили на безлюдний острів. Два великих чиновника все своє життя прослужили в реєстратурі, яку потім “за непотрібністю скасували”. Потрапивши на острів, генерали-дармоїди ледь не з’їли один одного. Не виявися на острові мужика, нероби так і пропали б з голоду, хоча на острові було безліч плодів, риби та всякої живності. Наситившись, генерали знову набувають впевненості в собі. “Бач, як добре бути генералом”, – говорить один з них. У цій казці Щедрін викриває паразитизм, повну нездатність людей, які давно відвикли від праці. Пізніше Чехов у п’єсі “Вишневий сад” покаже нам Гаєва, зрілої людини, якому старий лакей Фірс одягає штани. Якби Гаєв на безлюдному острові, він так само, як і генерали, помер би з голоду. Генералам не приходить в голову, що експлуатувати мужика – це ганебно і аморально, вони повністю впевнені в своєму праві, що на них повинен хтось працювати. Щедрін пише: “Повернувшись в Петербург, генерали грошей загребли, але і мужика не забули: вислали йому чарку горілки так п’ятак срібла. Веселися мужичина.” З такою ж силою Салтиков-Щедрін викриває самодержавство у казці “Ведмідь на воєводстві”. Лев у своє далеке воєводство посилає Топтигін для упокорення “внутрішнього супостата”. Під династією Топтигін Щедрін передбачає придворних слуг царя. Три Топтигіна змінюють один одного на посаді у далекому воєводстві. Перший і другий воєводи займалися різного роду злочинами: перший Топтигін – дрібними (чижика з’їв), другий – великими капітальними (забрав у селян корову, коня, двох овець, “за що мужики розсердилися і вбили його”). Третій же Топтигін не хотів кривавих злодіянь, він пішов ліберальним шляхом, за що мужики багато років надсилали йому корову, коня, свиню, але зрештою урвався терпець мужиків, і вони розправилися з воєводою. У цій розправі ясно бачаться стихійні бунти селянства проти своїх гнобителів. Щедрін показав, що невдоволення народу обумовлено не тільки свавіллям намісників, але і порочністю всієї царської системи, що дорога до щастя народу лежить через повалення монархії, тобто через революцію. Щедрін не втомлювався викривати пороки самодержавства і в інших своїх казках. У казці “Орел-меценат” видатний письменник показав ставлення верхів до мистецтва, науки і освіти. Він робить один висновок, “що орли для освіти не потрібні”. У казці “Премудрий піскар” Щедрін висміює міщанство (“жив-тремтів і вмирав тремтів”). Також небайдужий Салтиков і до ідеалістам утопистам (казка “Карась-ідеаліст”). Письменник стверджує, що не словами, а рішучими діями можна досягти щасливого майбутнього, і зробити це може сам народ. Народ у казках Салтикова-Щедріна талановитий, самобутній життєвої кмітливістю. Мужик робить з власних волосся невід і човен у казці про генералів. Письменник – гуманіст сповнений гіркоти за свій багатостраждальний народ, стверджуючи, що він своїми руками “в’є мотузку, яку йому потім накинуть на шию гнобителі”. Образ коняги з казки Щедріна – символ поневоленого народу. Свій стиль Щедрін називає эзоповским, в кожній казці присутній підтекст, різні іносказання. Тісно пов’язані казки Щедріна з народною творчістю: він часто вживає народні прислів’я та вислови. Літературна спадщина Щедріна, як всякого геніального письменника, належить не тільки минулого, але і сьогодення, і майбутнього.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: