Роман епопея Гроссмана “Життя і доля”

Війна є вбивство. І скільки б людей пі зібралися разом, щоб вчинити вбивство, і як би вони себе не називали, вбивство все ж найгірший гріх у світі. Л. Н. Толстой

Про Велику Вітчизняну війну написано дуже багато. Перші твори про війну почали з’являтися вже в середині сорокових років, і з тих пор романи, оповідання, вірші видавалися суцільним потоком. І багато хто серед них були, на жаль, абсолютно бездарні. Сьогодні, перебуваючи на більш ніж піввікової дистанції війни, читач може підвести своєрідний підсумок розвитку “військової” літератури.

Серед творів радянських письменників, що висвітлюють період Великої Вітчизняної війни, осібно стоїть роман Василя Гроссмана “Життя і доля”. На частку цього твору випало багато випробувань: роман забороняли, заарештовували, намагалися знищити. Однак роман “Життя і доля” не просто вижив, але і придбав всесвітню славу.

З моменту написання цього твору до його першої публікації в повному варіанті пройшло близько тридцяти років. Що ж так налякало ревнителів “соціалістичного реалізму” в “Життя і долі”? В одному з літературних журналів мені довелося прочитати про дискусії маститого історика і не менш маститого критика. Критик запитував, коли ж буде написана “Війна і мир” про Великої Вітчизняної війні? Мене вразила відповідь історика: “Такий твір вже є. Це “Життя і доля” Василя Гроссмана”.

Подібний відповідь значить дуже багато. По-перше, талант Гроссмана багато в чому схожа таланту Толстого: обидва автори зображують життя епічно, її повноти і завершеності, а воєнне лихоліття зумовлює характери героїв. По-друге, герої романів “Війна і світ” та “Життя і доля” замислюються над складними питаннями, що стоять перед всім людством. По-третє, і Толстой, і Гроссман дали своїм творам структурно подібні назви.

Гроссман в тексті роману так пояснив протиріччя між “життям” і “долею”: доля – це пряма дорога, залита безжальним світлом, а життя – це хитре і складне переплетення тропок, і все-таки треба йти. Ось і йдуть герої “Життя і долі” по пересічним площинах простору і часу, то знаходячи, то втрачаючи один одного в полум’ї воєнного пожежі. Якщо придивитися уважно, то зі всіма героями роману Гроссмана відбувається одне: кожен з них бажає зустрічі і не може зустрітися з коханою жінкою, з сином, з щастям, зі свободою. І єдина зустріч, яка чекає всіх героїв “Життя і долі”, – це одна, спільна зустріч з Днем Великої Перемоги. Сталінградська битва, на думку автора, стала переломним моментом не тільки європейської, але і світової історії. Звідси бере свій початок животворящий дух змін, так явно ощущавшийся у повоєнні роки.

Так, переживши велику війну, навряд чи можливо залишитися незмінним: адже пам’ять про мертвих і живих тримає так міцно. І герої “Життя і долі” залишаються з читачем назавжди, їх образи й імена врізаються в пам’ять: Кримов, Штрум, Женя Шапошникова і багато, багато інших, які благородно і чесно йшли по життю, направляються такими різними і однаковими долями.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: