«Ревізор» характеристика героїв комедії Гоголя, опис головних персонажів для твору

План

  • Специфіка головних героїв гоголівських
  • Гоголівські негерої і їх нікчемність

Знаменита гоголівська комедія постала перед петербурзьким глядачем в 1836 році. Приголомшливий результат і подив публіки викликала в «Ревізорі» характеристика героїв, їх заперечність і відсутність очікуваного конфлікту. Ідея, кинута Пушкіним, у Гоголя розрослася в цілий сміхове полотно, покликане показати дурість, вульгарність, непорядність російського чиновництва, повну його неспроможність виконувати свої обов’язки і складати справжнє людське суспільство.

Специфіка головних героїв гоголівських

У комедії «Ревізор» герої викликають одночасно і сміх, і тужливий жах, бо ніхто з них не виділяється яскравою позитивною межею, ніхто не володіє ні світлим свідомістю, ні чесною душею.

Це стало однією з причин, по якій письменник був абсолютно не зрозумілий своїми сучасниками й геть змучився, намагаючись пояснити задум комедії, зокрема те, що сміх у комедії – єдиний позитивний персонаж. Глядач же вважав себе обдуреним: ні традиційної любовної колізії, ні викриття і громадського осуду зла – нічого цього не було. Звичайно ж, і тоді було зрозуміло, що абсолютно всі персонажі «Ревізора» являють собою негативне і досить жалюгідне видовище, але викликало подив те, що автор не побажав ніким їх зрівноважити. Однак це була частина письменницького задуму. В «Ревізорі» характеристика головних героїв, яку при перегляді мимоволі давав їм глядач, повинна була підвести його до думки про домінування, висуненні вперед смехового початку, оновлювального і животворящого.

Гоголівські негерої і їх нікчемність

Список героїв комедії Гоголя «Ревізор» відкриває головний з них – у всіх сенсах блискучий Хлестаков: порожній, нічого не варту осіб, п’янкий хвалько і невіглас. Його поява лише розкриває виразки тієї провінції, куди він потрапив – всі готові обманюватися, плазувати перед столичним франтиком, у якого і умислу не було нікого околпачити. Бреше Хлестаков зовсім щиро, захоплюючись, відчуваючи екстатичний задоволення від свого немислимого брехні про високий чин і квадратні кавуни в тисячу рублів. Хлестаковские одночасні залицяння за Ганною Андріївною, дружиною городничого, і Марією Антонівною, його дочкою, приймають вигляд якогось незбагненного фарсу. Хлестаков легко справляється з нав’язаними йому ззовні роллю високопоставленого перевіряючого, як він впорався б з будь-якої іншої – порожнеча без питань однаково наповнюється і хорошим, і поганим. Серед описів героїв комедії «Ревізор» існують власне авторські, в числі їх і відноситься до Хлестакову: «це фантасмагоричне особа, яка, як брехливий уособлений обман, промайнуло разом з трійкою Бог знає куди».

Городничий Антон Антонович Сквознік-Дмухановскій теж досить колоритна особистість, і не стільки в частині порожнечі і невігластва, скільки в частині безвідповідальності. Він відчуває себе в ній, як риба в воді, поки загроза столичної ревізії не перекидає городничого в дійсність. Антон Антонович швидко вчиться зовні затикати дірки свого не дуже благополучного управління, пускати в очі пил і проробляти щохвилинні розумові операції з приводу розміру хабарів. Для городничого саме природна поведінка в ситуації катастрофи – видати голодним хворим білі ковпаки, оббрехати нещасну, незаконно висічену дружину офіцера, придумати раптовий підпал церкви, щоб приховати факт її невозведения. Він з готовністю приймає пустенького Хлестакова за ревізора, так як нечиста совість і бажання приховати наслідки своїх діянь засліпило його, позбавивши здатності тверезо мислити.

Бездоганно, хоча і не схвально зображені в комедії ніжні провінційні дворянки – Ганна Андріївна та Марія Антонівна. Манірність, безпричинне кокетство, простоювання біля вікна, множення пліток і суперечки про палевом плаття – ось як змальовує Гоголь прекрасну і благородну частину міста. Вони обидві беруть залицяння Хлестакова за чисту монету і змагаються за його прихильність, як заставу своєї неперевершеності.

З не меншою майстерністю письменник показує панів Бобчинського і Добчинського, яких ніхто ні в що не ставить, і чим більше, тим більше вони запобігають і скоморошничают. Вони міські пліткарі і рознощики всіляких новин, тому всі ставляться до них з презирливою поблажливістю.

Чудово смішними виглядають поштмейстер Шпекін, суддя Ляпкін-Тяпкін і піклувальник богоугодних закладів Суниця. Перший черпає натхнення і відкриває цілі світи у процесі читання чужих листів, а тому жодних докорів сумління з приводу аморальності своїх діянь не відчуває. Не випробовує їх і Ляпкін-Тяпкін, який любить брати породистих цуценят у якості «вдячності» і цілком упевнений, що він не хабарник. Хоча і несе глибокодумну дурницю, в суспільстві уславився вільнодумцем за подвиг прочитання кількох книг. Піклувальник богоугодних закладів щедрий на догоджання і лестощі, які хлинуть з нього невичерпним потоком красномовства, особливо в бік Хлестакова.

За словами Гоголя, сам він хотів зібрати все погане в Росії і посміятися треба всім відразу, і йому це вдалося у вищій ступеня.

Характеристики основних героїв допоможуть учням 8 класів при збиранні матеріалу для повідомлення або твори на тему «Характеристика героїв «Ревізора»».

Тест по твору

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам