Проблеми роману “Капітанська дочка”

У кожного з нас свій Пушкін. І перше знайомство з ним у кожного відбувається по-своєму, по-різному. Все, напевно, починається з дитинства, з казки. Пам’ятайте:

У Лукомор’я дуб зелений;
Золотий ланцюг на дубі тому:
І вдень і вночі кіт учений
Все ходить по ланцюгу навколо…

Як хотілося тоді, в дитинстві, дізнатися, де ж воно знаходиться, це Лукомор’я, побродити там, посидіти під знаменитим дубом, послухати казки, які розповідає чарівний кіт.

А як хотілося зловити золоту рибку і попросити її виконати хоча б одне бажання! Але дитинство закінчується, і ти дізнаєшся, що всі ці герої, ці події залишаться з тобою назавжди, завдяки чарівної фантазії чудового поета і письменника Олександра Сергійовича Пушкіна.

Ти дорослішаєш, а разом з тобою “дорослішають” і його твори. Тільки тепер це інші книги і інші герої, разом з якими роздумуєш про сенс життя, любиш, страждаєш, яким співчуваєш і за яких переживаєш.

Творам Пушкіна судилося довге життя, адже проблеми, які автор ставить в них, не є плинними, швидкоплинними. Взяти хоча б “Капітанську дочку”. За роки роботи в школі при вивченні цього твору я використовувала традиційний шлях розбору: по окремим главам (по ходу дії), “образів” (коли в центрі уваги знаходиться герой твору). Але одного разу, відступивши від традиції, обрала шлях аналізу твору з проблем. Незважаючи на те, що події, описані в романі, відносяться до XVIII століття, проблеми, поставлені Пушкіним, не втратили своєї актуальності і сьогодні. Це проблема честі і боргу, морального вибору людини; проблема насильства і співчуття; проблема любові і милосердя.

Вивчення “Капітанської дочки” є логічним продовженням знайомства з “Історії Пугачевського бунту”, який став основою роману, в якому головною темою є люди, їх взаємовідносини, характери, а також вічні цінності, без яких неможливе життя людини.

Кожному герою роману довелося багато чого пережити. І всі ці випробування пов’язані з поняттями честі, обов’язку, людської гідності.

Головній герой “Капітанської дочки” Петро Гриньов проходить шлях від вчорашнього недолітка, ганяли голубів та бегавшего за дівочим, до людини, що став чесним і порядним офіцером. Моральні поняття, сформовані в родині Гриневых, допомагають йому з честю вийти зі складних ситуацій. А необдумані кроки, здійснені Гриневым, призвели до вчинку, що визначив усе її подальше життя.

Заячий кожух! Яка, здавалося б, цінна річ! Але справа не в цінності кожуха, а в людяності, співчуття, милосердя, нарешті. Бродяга теж людина, що опинився в даний момент у складній ситуації. Так що ж, хіба така людина не заслуговує на співчуття? Допомагаючи йому, Петро Гриньов не думав про наслідки свого вчинку. Просто допоміг. Тому що обов’язок кожної людини – допомогти в біді іншому. Але у волоцюги виявилася хороша пам’ять. І почуття боргу йому теж не було чуже. Напевно, долі було так угодно, щоб зустрілися ці дві людини: дворянин і побіжний селянин. Такі різні за походженням, вихованням, відношенню до життя, політики, влади. Але поняття про честь, обов’язок, чесність, просто про людської порядності зближують цих людей.

Гриньов в своїх вчинках чесний і відкритий, прямо заявляє, що не може перейти на бік Пугачова. Не цього вчив його батько, адже головне для старого Гриньова – берегти дворянську честь і вірно служити Батьківщині. Треба віддати належне, що Пугачов розуміє стан Гриньова, не змушує його змінити своїм принципам, переступити через себе.

Але зовсім не такий Швабрин, у якого свої поняття про честь, обов’язок, людську гідність. А чи є взагалі ці якості у нього? Що ж керувало ним, коли він перейшов на бік Пугачова? Співчуття пригнобленого народу, яка піднялася проти свавілля влади? А може бути, збіг політичних поглядів з повсталими? Або всі його вчинки можна пояснити виключно палкою любов’ю до Марії Іванівні?

Але хіба любов робить людей жорстокими і бездушними? Можна вчинити злочин, навіть в ім’я неї? Адже любов покликана дарувати світло і тепло, робити людей добрими, благородними, а отже, щасливими. Саме цим і пояснюється небажання Гриньова говорити про Марії Іванівні на суді, коли вирішується його власна доля. Адже щастя коханої дівчини, її незаплямоване ім’я – що може бути дорожче для істинної любові! Мабуть, чоловік буде щасливий тільки в тому випадку, якщо він в змозі зробити щасливими близьких йому людей. Незважаючи ні на що! Навіть якщо йому самому загрожує смертельна небезпека.

Можна тільки захоплюватися сміливістю і рішучістю Марії Іванівни, коли вона, будучи коханою і люблячою, відправляється на захист свого нареченого. Вона не вимагає правосуддя, а просить милості, милосердя.

Тема милосердя розкривається при зіставленні характерів двох правителів – імператриці Катерини II і Омеляна Пугачова, Петра III, як він називав себе. Імператриця добра і турботлива, але це не заважає їй віддавати накази, жорстоко караючи повсталих. Пугачов теж може бути як милосердним, так і жорстоким. Досить згадати захоплення Білогірської фортеці, численні страти. Але ж вони були як з боку повстанців, так і з боку урядових військ. Неможливо залишатися байдужим, коли читаєш і уявляєш понівеченого башкирца, страта капітана Миронова, смерть Васіліси Єгоровни… Жорстокість і звірства не є прояв вроджених вад тільки неосвічених мужиків. Одна жорстокість не виправдовує іншу, адже в результаті такої ворожнечі втрачається найголовніше – знецінюється людина, людські почуття, виникає загроза знищення головних якостей людини: честі, гідності, обов’язку перед своєю Батьківщиною.

Простим людям теж не чуже уявлення про честь і обов’язок. Савельіч, відданий своєму панові слуга, кращі роки служив йому вірою і правдою, готовий життя віддати “за панське дитя”, стає йому в кінці роману вірним другом.

Так що ж повинно бути основою справжніх людських відносин? На думку А. С. Пушкіна, необхідна така форма державного життя, в основі якої лежать справжні людські якості: честь, совість, повага один до одного, взаєморозуміння, терпимість.

Нехай пройшло вже понад 170 років, але роман не втратив своєї актуальності. Адже вибір правильного шляху будь-якої людини полягає не в тому, щоб встигнути вчасно перебігти з одного табору в інший, а в тому, щоб за будь-яких умов зберегти в собі людську гідність, гуманність, уміння поважати і цінувати життя, інших людей. Формування таких моральних понять у школярів допоможе вивчення роману А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: