Проблема щастя в п’єсі Чехова «Вишневий сад» — проблематика для твору по темі

План

  • Що таке щастя
  • Пошуки щастя героями п’єси «Вишневий сад»
  • Протиріччя у пошуку щастя героями «Вишневого саду»

Що таке щастя

Проблема щастя в п’єсі Чехова «Вишневий сад» стала однією з найважливіших у всьому творі. І це не дивно, адже в ній немає щасливих персонажів, хоча про нього багато говорять і згадують. Якщо подивитися у словнику, то щастя означає почуття і стан повного, вищого задоволення. А чи відповідає стан героїв цього визначення необхідно розібратися. Проблема людського щастя у багатьох письменників займає головне місце, адже не будучи щасливим, людина не може повною мірою насолоджуватися життям, і його відсутність штовхає людей на його пошуки, тим самим стаючи першопричиною виникнення різноманітних конфліктів. Для когось щастя – домогтися визнання, успіху, любові, справедливості, багатства, здоров’я близьких, спокій, та і хіба мало чого ще людині потрібно для відчуття повного задоволення. Щастя може полягати і в оволодінні чимось матеріальним. Для героїв п’єси щастя духовне невідривно пов’язане з вишневим садом, який став символом недосяжної або втраченої мрії. А сам сад розглядається у відношенні до нього з двох сторін — одна сторона суто матеріальна, призначена тільки для отримання прибутку, інша – естетична, вміння захоплюватися ним і цінувати його красу. Так що ж таке щастя для героїв і чому проблема щастя в п’єсі «Вишневий сад» зайняла центральне місце? Щоб відповісти на це питання необхідно проаналізувати дії персонажів.

Пошуки щастя героями п’єси «Вишневий сад»

Для кожної розумної істоти є своє визначення щастя. Але, як правило, у близьких людей це поняття приблизно однакова, а от у чеховських персонажів «Вишневого саду» немає єдиної думки на цей рахунок. Люди не можуть бути абсолютно щасливі завжди, адже тоді їм просто не буде до чого прагнути, не з чим порівнювати прожиті роки, пережиті емоції. Пошуки щастя лягли в основу проблематики п’єси «Вишневий сад»

Раневська повертається в свій маєток. Вона втомилася від закордонного життя, любовні відносини виснажили її. Любов Андріївна рада побачити будинок і сад незмінними, такими, якими вона їх залишила і це дає їй відчуття, що все буде добре, але спокою вона все одно так і не знаходить. У чому ж ховалося щастя для неї? А воно залишилося в минулому, в її дитинстві і юності, коли вона не замислювалася, в першу чергу, про побутовий складовою життя. Раневська насолоджувалася нею. Будучи дитиною, вона грала у вишневому саду, потім вона закохалася під покровом цих вишневих дерев у людини не свого кола, але такого ж легковажного, як і вона. Очевидно, саме в ці моменти Любов Андріївна була щаслива. Промотав стан, її чоловік помер від пияцтва. Але на зміну йому прийшла згубна пристрасть, буквально спалюєте Раневську, до недостойному людині. Після загибелі сина Грицька, звинувативши себе в цій трагедії, вона біжить. Біжить від себе, від місця, де загинув її дитина, від свого коханця, почуття до якої затьмарили для неї все навколо. Але і в далекому Парижі вона не змогла бути щаслива. Коханий знайшов її, і, обібравши, кинув. Що ж заважає їй бути щасливою? Справа ,напевно, в тому, що вона шукає щастя в інших людях, у предметах. Їй необхідна прихильність до когось або чогось. У минулому вона була щаслива у своєму будинку, і вишневий сад живе нагадування про нього, тому їй так важка думка про його руйнуванні, адже без нього щастя не залишиться навіть пам’яті. «Нещастя видається мені до такої міри неймовірним, що навіть не знаю, чого думати, гублюся» — говорить Раневська.

Гаєв дуже схожий на сестру. Для нього щастя так само залишилося в минулому. Але він менш вимогливий до щастя. Леоніду Андрійовичу б льодяників по — більше, так більярдний стіл під рукою, та пару слухачів для його красивих промов. Тільки стан на льодяниках-то вже проїдені, грати не з ким особливо. А коли хоче блиснути красномовством, усі над ним сміються і просять замовкнути. Навіть лакей Яшка дозволяє уїдливі репліки в його бік.

Раневська і Гаєв прекрасно розуміють, що не зможуть знову стати щасливими, вважаючи, що це доля їх така і розплата за гріхи, абсолютно не усвідомлюючи, що їхнє щастя залежить лише від них самих, від того, чи зможуть вони почати нове життя.

Може бути щасливий Лопахін? Сад для нього нагадування про його коріння, адже його предки були кріпаками, і їх руками це був посаджений сад. Він радіє, ставши його господарем. Ось здавалося б справжнє щастя, стати паном там, де дід з батьком гнули спину. Але, чомусь щастя не приходить…Лопахину гірко від усвідомлення того, що саме від його рук загине сад, нехай навіть він отримає нове життя, при якій він стане щасливим, багатим, розкішним». Адже, мабуть, тільки він розуміє, всю справжню красу старого вишневого саду. А сльози обожнюваної ним Любові Андріївни змушують говорити, щоб все це незрозуміле час швидше скінчилося. У любові Лопахину щастя теж не представляється можливим. Раневська абсолютно не помічає його почуттів, намагаючись посватати йому свою прийомну дочку. Варя дівчина не погана, але аж надто обмежена побутовим життям. Для неї щастям було б в монастир піти, але тільки засобів для цього у неї немає. Вона може залучити Лопахина, купця, з « тонкою і ніжною душею»? Навряд чи. І його байдужість до неї вельми помітно.

Найбільше щастя говорить Петя Трофимов, тим самим підкреслюючи філософську проблематику п’єси «Вишневий сад». Тільки він розмірковує про щастя майбутньому і щастя для всього людства: «…людство йде..до вищого щастя, яке тільки можливо на землі, і я в перших рядах…». Петя не бачив його в минулому, не знайшов у цьому. Він не знає, яке воно, але все одно чекає його і передчуває. Закликаючи розрубати зв’язку з минулим, вважаючи, що поки людина тримається за нього, немає місця для нового усвідомлення щастя. Можливо, є істина в його словах, але от тільки викликає сумнів, що людина, настільки байдужий до всього навколишнього зможе відчути почуття повного задоволення.

Проблематика твору «Вишневий сад» торкнулася всіх героїв без винятку. Найімовірніше, що своє щастя вийде знайти юної Ані. Адже тільки вона з палаючими очима чекає від’їзду з старого будинку. Тільки вона впевнена в тому, що вийти «посадити сад ще гарнішим». І вона єдина, хто готовий заради своєї мрії зробити реальні кроки. Можливо, це юнацький максималізм говорить в ній, але адже тільки той, хто ризикує, може стати справді щасливим. У неї є всі задатки для цього. Вона перейняла найкраще, що можна було взяти з минулого — чисту, відкриту душу, яка вміє бачити прекрасне.

Протиріччя у пошуку щастя героями «Вишневого саду»

Так чи можливо стати щасливими персонажам п’єси? Мабуть, саме це питання є основною проблемою «Вишневого саду». Поняття щастя настільки суперечливо для всіх героїв, що однозначної відповіді дати не можна. Чи заслуговують вони бути щасливими? Безсумнівно, так, хоча Чехів зі зневагою ставився до багатьох героїв своєї останньої п’єси. Потрібно так само враховувати, що в п’єсі порушені протиріччя минулого, сьогодення і майбутнього і роздуми автора з цього приводу. Не варто забувати, що щастя дуже часто миттєво, чи зможуть його побачити герої і втримати в чому вже філософські роздуми глядача і читача.

Проблематика щастя часта тема російської класики, розкриття проблеми щастя для героїв «Вишневого саду» стане у пригоді учням 10 класів при аналізі матеріалу для твору на тему «Проблема щастя у п’єсі «Вишневий сад»».

Тест по твору

print

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь