Про що вірш “Скеля”

Життя і творчість великого російського поета і письменника М. Ю. Лермонтова здаються яскравим спалахом блискавки на темному небі. Цей талановитий чоловік не дожив і до 30 років, але все ж встиг залишити після себе велику спадщину творів, просочених змістом, любов’ю до батьківщини, природи та свого народу. Вірш “Скеля” Лермонтов написав у 1841 році, за кілька тижнів до своєї смерті. Хоч багато бібліографи впевнені в тому, що поет здогадувався про завершення свого тлінного існування на землі, у цьому творі немає й натяку на прощання або щось в цьому роді.

Вірш “Скеля” Лермонтов написав, перебуваючи в захопленні від навколишніх краєвидів. Його внутрішній світ по-особливому сприймав природу, поет ставився до неї як до живої істоти. Хоч твір і просякнуте романтикою, його не можна назвати щасливим. Всього у двох невеликих четверостишьях Михайло Юрійович зміг передати глибокий життєвий сенс.

Більшість літературних критиків сходяться на думці, що при написанні вірша “Скеля” Лермонтов побажав об’єднати духовне з матеріальним, порівняти між собою божественність, неземну красу хмаринки і буденність, мирську сутність каменю. Люди дуже часто забувають про свою душу, акцентуючи увагу на тілі. Автор хотів нагадати про те, що досягти гармонії і бути щасливою можна, лише об’єднавши ці два начала.

Деякі дослідники творчості поета трохи інакше трактують зміст вірша. Вони вважають, що, пишучи “Скеля”, Лермонтов побажав зобразити долі двох несхожих один на одного людей. Хмаринка може символізувати молоду красуню, повний життєвих сил і щастя. У свою чергу скеля – це далеко немолодий, навчений життєвим досвідом чоловік. Дивлячись на вітряну незнайомку, яку годиться в батьки, він чітко розуміє, що його час минув, радісні дні залишилися в далекому минулому. Чоловікові добре в компанії дівчини, вона скрашує його сірі будні, але, коли вона йде до своїм друзям і подругам, він лише виразніше відчуває свою нікчемність і самотність, розуміючи, що для нього немає місця в світі молодих людей. Душа без тіла може перебувати, вона дуже щаслива, повертаючись у світ інший, а ось земна оболонка без неї обходитися не в силах, вона страждає і плаче. Яскравий контраст між матеріальним і духовним світом створив Лермонтов. “Скеля” – вірш, що містить у собі глибокий прихований зміст. Хмаринка зображена легкою, веселою і життєрадісною, а ось обривиста скеля бачиться читачеві старої, нещасної, втомилася від життя.

Вірш М. Ю. Лермонтова “Скеля” в деякій мірі можна назвати автобіографічною. Звичайно, поет не був у буквальному сенсі старим, але навіть серед своїх однолітків він відчував себе чужим. Михайло Юрійович дуже рано подорослішав, його світогляд і мудрість виявляють в ньому навченого життєвим досвідом людини. Він втомився від власного життя, від навколишнього мороку. Лермонтов не міг знайти щастя, тому йому залишалося лише змиритися з нерозумінням і приректи себе на самотність.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: