Про проблему покарання у романі “Злочину і покарання”

Роман Достоєвського “Злочин і покарання”, проблематика якого нас цікавить, є одним з найважливіших зразків російської літератури, оскільки в ньому були порушені глобальні життєві питання і проблеми. Перед читачем розкривається складний світ шукань, внутрішніх переживань, прагнень героїв, які ведуть болісну боротьбу з навколишньою несправедливістю і з самими собою. Описується їх духовне падіння і наступне за ним відродження в романі “Злочин і покарання”. Проблематика цього твору змушує багато про що задуматися. Дивовижною глибиною розкриття конфліктів і людських характерів вражає цей роман. У ньому Ф. М. Достоєвський описав піднесені ідеї та прагнення. Все це і донині хвилює безліч читачів.

Основні питання, які піднімаються в творі

Розповідаючи історію заблуканої душі, згодом перетвореної, письменник не просто описує складний шлях, який пройшов герой, шлях помилок, мук і каяття. Ф. М. Достоєвський (портрет його подано в статті) проводить нас суперечливим і важким шляхом пошуку відповідей на моральні питання, близькі всім, але разом з тим такі складні.

Чому люди гідні – розумні, благородні, чесні, добрі – повинні гинути в злиднях, при цьому піддається приниженню з боку дурних, жорстоких, підлих, нікчемних людей, що живуть в багатстві і розкоші? Чим же завинили бідні діти? Адже вони змушені страждати і мучитися від хвороб і голоду. Що виправдовує існування такого порядку в світі і як його можна змінити? У чому призначення людини? Чому є поділ на “право мають”, які можуть порушувати моральні підвалини, і “тварюк тремтячих”, яким це заборонено? Всі ці питання піднімає автор у романі “Злочин і покарання”. Проблематика його багато в чому розкривається на прикладі життєвого шляху Родіона Раскольникова.

Шлях Родіона Раскольникова

Родіон Раскольніков, герой Достоєвського, який не хоче вести жалюгідне існування серед так званих “тварюк тремтячих”, не спроможні нічого змінити в світі, намагається приписати себе до розряду наполеонів, яким усе дозволено, які зневажають діючі закони можуть встановлювати свої. Однак цей шлях виявляється не таким простим. Розкриваючи історію вчиненого Раськольниковим злочину і подальшого за ним покарання, Достоєвський стосується деяких загальних особливостей духовного й суспільного життя, моральних і моральних проблем, які стоять перед людством.

Роль снів у творі

Не тільки вражають трагічністю події роману, але і граничною правдивістю. Завдяки цьому хвилювання і співпереживання в серцях читачів викликають сумніви героя, його суперечності та моральні коливання. Говорячи про них, Достоєвський вдається до використання різних літературних прийомів, що сприяють більш глибокому проникненню у внутрішній світ героя, що дозволяють побачити головне з того, що закладено в ньому. Мотив снів Родіона Раскольникова відіграє тут особливу роль. Згадаймо, наприклад, страшний сон, який цей герой бачив напередодні вбивства. Родіону приснився дитина, яка дивиться, як загнаного коня жорстоко б’ють. Господар у тупої злості забиває на смерть тварину. І у душі Раскольникова, як і в душі кожного з нас, з’являється протест проти цього невиправданого вбивства, обурення жорстокістю, а також співчуття до чужого болю.

Жорстокість в реальному житті

Таким чином, Розкольників насправді має чуйною, доброю душею. А ось поведінка господаря коня типово в романі “Злочин і покарання”. Проблематика цього епізоду відноситься, звичайно, не тільки до знущання над твариною. Адже точно так само жорстока, несправедлива і груба життя безлічі людей, які змушені терпіти від господарів життя утиски. Ці жорстокі люди принижують, пригнічують їх, можуть навіть вбити, якщо захочуть. І дійсно вбивають – морально, якщо не фізично. Адже що являє собою існування нещасних людей, подібних Соні Мармеладовой, сім’ї Родіона, якщо не повільну смерть? Розкольників, прокинувшись, жахається насамперед не сцені вбивства коні, а задуманому ним плану. Природа Родіона бунтує. Проте в його свідомості продовжує жити цей задум. І прагнення втілити його в життя тільки посилюється від важкого враження, яке на героя надає історія сім’ї Мармеладовых.

Розкольників спостерігає загибель сім’ї, що дійшов до крайньої міри приниження Соні, яка змушена торгувати тілом для того, щоб прогодувати братів і сестер. Після цього смутні уявлення Родіона про те, що лихварку необхідно вбити, перетворюються в розгорнуту теорію про обраних і безмовно підкоряються.

Розкольників вирішується здійснити задумане

Себе Розкольників відносить до “обраним” і прагне довести самому собі і оточуючим. Можливо, внутрішня боротьба цього героя і могла закінчитися по-іншому. Може бути, він не зважився б все-таки на здійснення свого жорстокого плану. Однак саме тоді він довідається ще про одну несправедливості – тяжкому становищі своєї матері, а також про готовність сестри стати жертвою – вийти за нелюба заміж. Родіона лякає таке майбутнє Дуні, що нагадує багато в чому долю Соні. Він не може допустити цього для своєї сестри і тому приймає рішення здійснити задумане.

Згубні наслідки злочину

Проблематика роману “Злочин і покарання” стає ще більш глибокої після вчинення Родіоном злочину. Адже, убивши стару, Раскольников змушений позбавити життя і Лизавету, істота ні в чому не повинне. Таким чином, одним вбивством не обходиться – воно тягне за собою інше. У цієї думки полягає одна з найважливіших ідей Достоєвського. Автор хотів показати, що нелюдяність і жорстокість в одиничному випадку, незалежно від того, чим вона була зумовлена, народжує нову нелюдяність. Вона несе в собі згубні наслідки не тільки для вчинила злочин, але і для його оточення. Весь світ змінюється, головні підвалини руйнуються. Письменник разом з тим відкриває все-таки перед героєм шлях, що веде до спасіння, хоча він і лежить через страждання.

Пробудження совісті героя

Всі свої принципи, почуття, думки примушують переоцінити Раскольникова перенесені ним страждання. І в результаті цього осмислення пробуджується совість Родіона. Достоєвський тут показує, як змінюється духовна сфера людини.

Виключення себе з духовного життя означає злочин законів існування – така проблематика роману “Злочин і покарання”. З Родіоном Раськольниковим відбувається саме це. Скоївши злочин, він стає відчуженим від світу, від суспільства, самотнім у самобичуванні й страждання. Його зламало як людини це злочин.

Основна ідея твору

Інші образи у романі “Злочин і покарання” дозволяють авторові глибше розкрити проблематику твору. Достоєвський основну ідею вкладає в мову слідчого Порфирія, який закликає Раскольникова: “Станьте сонцем – і вас побачать”. Іншими словами, лише через людяне, високе, добре можна піднятися в світі. Соня відчуває те ж саме. На жаль, цій дівчині довелося на власному сумному досвіді переконатися в цьому.

Підводячи підсумок вічних питань і моральних шукань, автор приводить героя, а з ним і всіх нас, до усвідомлення необхідності жити життям справжньою, а не вигаданою, як особистість затверджуватися лише через доброту і любов, служіння іншим людям і ідеалам людяності і справедливості. Такий зміст роману “Злочин і покарання”. Ніколи не втратять актуальності ідеали духовної гармонії і істинної гуманності. І сьогодні нам близькі порушені автором проблеми. У романі “Злочин і покарання” є дуже важливі думки, які можуть застерегти читача від помилок у житті і спрямувати його на правильний шлях.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам