Хтось із відомих сказав: “Ви не перестанете бути дитиною, поки у вас є мама”. Мама… Її любов супроводжує людину завжди: починаючи з народження і до тих пір, поки мама жива.
Борис Єкімов зачіпає у своєму тексті проблему материнської любові. Материнська любов – це невичерпне джерело добра, всепрощення, мудрості, душевної теплоти і навіть самопожертви. Пригадується випадок, що стався в Японії в часи землетрусу. Мати закрила собою тримісячної дитини. Коли їх знайшли, то побачили телефон із записом: “Якщо виживеш, то пам’ятай, що я люблю тебе”. Рятувальники, сильні, багато бачили чоловіка, читаючи ці рядки, плакали від усвідомлення того, на що може піти мати, рятуючи дитину.
Б. Єкимов теж пише про нескінченності любові матері.
Про його ставлення до даної проблеми можна судити по лексиці, яку він використовує, описуючи зустріч матері і сина після довгої розлуки. “Мати безпам’ятно шепотіла йому”. “у мене від вас серце кровит”, “серце матері вийняв”” і так далі. Потім вона вже нічого не могла говорити, а тільки “колотилась сивою головою про синівську груди”. Далі Б. Єкимов пише про те, що Хурдину було “добре” поряд з матір’ю. Він насолоджувався тим, що стоїть поруч з живою матір’ю і слухає її розповіді про хутірського життя.
Важко не погодитися з автором у тому, що любов матері “зігріває” людини протягом усього життя. У російській літературі є багато прикладів, які підтверджують мою думку.
Наприклад, Віталій Олександрович Закруткін в драмі “Матір Людська” оповідає про молоду жінку на ім’я Марія. Під час Великої Вітчизняної Війни вона залишилася одна в спаленому фашистами селі. На її очах окремих односельців розстріляли, деяких відправили в Німеччину, будинки спалили. Ще більшим потрясінням для героїні став вид повішених чоловіка і сина Васятки, а також те, що буквально на руках Марії вмирає поранена дівчинка Соня. Здається, що ні фізичних, ні душевних сил більше немає. Але що зароджується усередині жінки життя утримує її на цій землі. Вона не тільки сама намагається вистояти в суворих умовах, але і допомагає вижити кільком сиротам, волею доль занесених в цей хутір.
Показова в цьому плані сцена зустрічі Марії з пораненим німецьким солдатом.
Перше почуття ненависті змушує Марію вбити його. Але слово “мама”, яке розуміють люди різних мов, зупинило вже занесену руку. Почуття материнської доброти перемагає. Невипадково автор називає головну героїню “Матір’ю Людської”. Вона стала такою для всіх оточуючих. Віддаючи належне її силі волі, витримці, стійкості і терпіння, командир полку постало перед Марією на коліна і притиснувся щокою до її старечої руці.
Чимало створено про маму і поетичних творів. Ярослав Смеля-ків у вірші “Мама” наділяє свою героїню добротою і щирістю. Мама у нього виступає всепрощаючої і приймає дітей такими, які вони є. Автор називає її дуже зворушливо: “Мамо моя” і “Совість людська”. Ярослав Смеляков зізнається матері в своїй безмежній любові до неї.
Таким чином, усе вищесказане переконує нас у тому, що роль матері в житті кожної людини безмежна. Мати є для нас і відданим другом і мудрим наставником, і турботливою нянею. Дуже точно говорять про матір такі слова: “Втратити матір – це… все одно, що втратити сонце над головою”.