Федір Іванович Тютчев – російський поет, який ще за життя був знаменитий своєю творчістю серед широкого кола літераторів, проте воістину глобальну популярність він придбав вже в кінці XIX століття.
Як і в житті будь-якого освіченого, розумного людини, в житті Федора Тютчева було місце і для роботи, і для любові, і для захоплень. Публіцист, цензор, дипломат, член Академії наук, Федір Іванович був активним громадським діячем. Однак така тотальна зайнятість, яка часто змушує душі людей черствіти, не змогла загасити вогник романтизму в цьому талановитого письменника. У його житті особливе місце займали любов і природа. Автор умів помічати красу навколишнього світу й показувати її іншим крізь призму своєї поезії. З допомогою багатого російської мови Тютчев розкриває внутрішні переживання людини через поетичний опис природи, її краси, гармонії.
З самого дитинства Федір був зачарований красою російської природи, і протягом усього життя рідні місця викликали в серці поета найпрекрасніші почуття, які втілювалися в такі ж прекрасні вірші. Поет одушевляє природу: “У ній є душа, в ній є свобода, у ній є любов…”. Дійсно, Тютчев досить часто наділяє природу людськими емоціями. Природа у поета динамічна, – вона посміхається, сміється, сяє. І хоч у його творчості переважають весняні мотиви, навіть у осінньої природи Тютчев зауважує “посмішку увяданья”. Для поета природа – символ життя, вічності, краси світобудови.
Органічні картини природи викликають у поета роздуми про місце людини у світі, про сенс його життя. У поета все проблеми людської душі знаходять відгук в природних явищах. І хоч у природі не знайти рішення існуючих проблем, від неї не отримати ради, вона не врятує від помилок і бід, але в ній можна знайти спокій, гармонію з самим собою. Природа допомагає нам зрозуміти себе і почуття оточуючих людей. Автор захоплюється природною красою, і це захоплення втілюється в його поезії. Багато його вірші настільки мелодійні, що покладені на музику.
Люди забувають про те, що вони є частиною природи, ланкою навколишнього світу. Федір Тютчев своєю поезією нагадує про цю зв’язку, не визнаючи окремого існування людини. У всій творчості поета відчувається тяжкість роздумів про життєві протиріччя. Відчувається, що поет, будучи активним учасником суспільного життя, був вдумливим спостерігачем і діячем.
Поетичний світ Ф. В. Тютчева – найцінніше надбання російської літератури. Співак природи своєю поезією допомагає помічати красу буденних днів, вчить милуватися навколишнім світом.