Розповідаючи про розмову юнака, який обрав шлях вчителя, з його батьками, автор передає нам все неспокій батька та матері щодо майбутньої професії сина. Будучи вчителями, вони чудово знають про всі мінуси справи, якій присвятили все життя, і хочуть застерегти сина від неправильного, на їх погляд, вибору професії. Але юнак непохитний. Його вибір асоціюється у нього з прикладом батьків, які, незважаючи на маленьку зарплату і важку роботу, щасливі в школі. Л. Андрєєв використовує яскраву метафору, говорячи про вибір хлопця, який хоче стати “провідником”, ведучим “все нових і нових мандрівників по тернистому шляху до нових знань, до нового, дорослого життя”. Автор вважає, що батьки-вчителі своїм шляхетним прикладом, не бажаючи того, вплинули на вибір цієї професії сином або дочкою. Я поділяю думку Р. Андрєєва. Адже хто, як не вчитель, може дати тобі знання та допомогти порадою?! Хто, як не батько, своєю закоханістю в професію може вплинути на вибір сина. В нашій школі працює три покоління вчителів Яковлєвих. Всі представники цієї педагогічної династії – Вчителі від Бога. Одного разу чула на вечорі вшанування педагогів, як найстаріша з сім’ї, вчителька початкових класів Марія Іванівна, зі сміхом розповідала, що дуже
Не хотіла, щоб син пішов вчитися в педагогічний. А зараз і син, і внучка працюють з нею разом в одному колективі, ведуть дітей “тернистим шляхом” у країну знань. В Інтернеті познайомилась з підсумками соцопитування молодих вчителів Росії з питання вибору своєї професії. Третина респондентів на питання, хто вплинув на їх вибір стати вчителем, відповіли, що їх надихнув приклад батьків чи найближчих родичів. Таким чином, можу зробити висновок, що у виборі дітьми благородної справи виховання підростаючого покоління величезний вплив справляє приклад батьків.