До І. А. Гончарову популярність прийшла з опублікуванням роману “Звичайна історія” в 1847 році в журналі “Современник”. Задуманий письменником у цьому ж році роман “Обломов” створювався дуже повільно. В 1849 році в “Современнике” було опубліковано уривок з майбутнього роману – “Сон Обломова”, де Гончаров дав повний опис патріархальної життя російських поміщиків.
Головний герой роману – Ілля Ілліч Обломов, російська пан. На початку роману ми застаємо його в Петербурзі, на Гороховій вулиці, де він живе зі своїм слугою Захаром. Обломов мав досить приємною зовнішністю, м’яким поглядом і непохитною, безтурботної м’якістю особи не тільки, але й усієї душі. По своїй натурі він був абсолютно бездіяльним людиною, ні до чого не прагнув, а якщо і прагнув, то тільки в мріях, а насправді – нічого. Він тільки й знав, що лежав на дивані в своєму улюбленому східному халаті. Але зате коли він мріяв, у нього в голові народжувалися такі плани на майбутнє, що, на його думку, будь-який би позаздрив йому. Обломов мріяв про тихого, мирного життя в Обломовке, куди ще не дісталася цивілізація, де люди живуть, не турбуючись ні про що, де все відбувається само собою.
У розділі “Сон Обломова” Ілля Ілліч бачить сон, в якому він знову маленький хлопчик, живе зі своїми батьками в рідній Обломовке. Ось як описує І. А. Гончаров той край, який сниться Іллі Іллічу: “Весь куток верст на п’ятнадцять або двадцять навколо представляв ряд живописних етюдів, веселих, усміхнених пейзажів”. Обломовка представляється нам благодатним краєм, в якому все сповнено спокоєм і тихим, мирним щастям. Ніщо не тривожить душі живуть там, ніхто і ніщо не може перешкоджати мирному ходу подій, повторюваних з дня в день. “Все обіцяє там покійну, довготривале життя до жовтизни волосся і непомітну, сну подібну, смерть”, – пише автор. Для Обломова це місце – рай на Землі, життя в якому є предметом його мрій.
Але дійсно Обломовка такий благодатний край, яким бачить її Ілля Ілліч?
З листа старости ми дізнаємося про неурожаях, про посуху, про недоїмки, про втечу селян та про інші неприємності. Село поступово занепала і збідніла. Вона прийшла в повне запустіння, старі господарі давно померли, а Ілля Ілліч живе в Петербурзі і лише у своїх мріях і снах переноситься туди думками. З четвертої частини роману ми дізнаємося про те, як безжально розграбував Обломовку Затертий, посланий туди за ініціативою Тарантьева.
Але Обломов все одно в мріях подає її такою, якою вона була багато років тому.
Але тільки лише зовні ми розрізняємо Обломовку уві сні і наяву? Була вона так благодатна і нешкідлива для Обломова?
На мій погляд, Обломовка стала згубною силою в долі Іллі Ілліча. Він з дитинства звик нічого не робити, а тільки ніжитися і розчинятися в покійної дрімоті. Звичайно, його вини в цьому не було, та й як міг маленький хлопчик вирости іншим хлопчиком, коли все навкруги піклувалися про те, щоб забезпечити Іллюші спокій і неробство, коли “триста Захаров” в будь-який момент готові всі за нього зробити, коли “тиша і незворушний спокій царюють у звичках людей”. Сон і тиша – ось що панує в Обломовке. Гончаров порівнює цей сон обломовцев зі смертю, з повальним хворобою.
Життя в Обломовке стала часом, коли формувався характер Іллі Ілліча, і всі ті риси, які він придбав у дитинстві, живучи в селі, виявилися фундаментальними в його характері. Він так і не зміг перебороти себе, йому лише на час вдалося вирватися з “обіймів сну”. Навіть любов до Ольги Іллінською не змогла знищити в ньому “обломовщину”.
Ольга намагалася визволити його з “обіймів сну”, і він навіть пішов за нею, але йому не вистачило сил, і він так і залишився лежати на дивані і мріяти.
Він так і не навчився жити в цьому часом жорстокому світі реальності. Обломов прожив життя, так і не зрозумівши, навіщо вона потрібна. Розумний, добрий, чуттєвий і романтичний за своєю натурою людина, він виявився зайвим у цьому світі.