Що може бути страшніше війни? Вона приносить смерть, біль, страждання, голод, розруху. Причому не тільки дітям, але і їхнім дружинам, дітям, батькам, які залишилися вдома. Велика Вітчизняна війна перевернула весь світ. Хто ж переміг? Уряду з їх дипломатичними планами? Воєначальники з їх маневрами і тактиками? Ні, це був народ, знекровлений, але не здався. Саме про нього і пише Шолохов М. А. в оповіданні “Доля людини”.
Головний герой – типовий представник радянського народу, який вистояв, хоч це й далося нелюдськими зусиллями. Соколов перервав свою звичайну життя, щоб стати в стрій, тому що не можна кинути Батьківщину в небезпеці. Він діяв, не усвідомлюючи того, що робить подвиг. Повіз під обстрілом снаряди в бій – нічого дивного, хлопці ж з голими руками воюють. Задушив зрадника в церкві – так треба, він гірше ворога. Не показав переляк – фашист не повинен бачити, що страшно помирати. У творі немає описи боїв, страхітливого побуту полону, тому що Андрій не скаржиться, він просто виживає, при цьому залишаючись чесною людиною.
Але не тільки битвами, обстрілами і полоном страшна війна. Найжахливіше те, що солдат може захистити (або хоча б спробувати), а його близькі беззахисні. Так і сім’я Соколова потрапила під обстріл. Вони ніколи не виступали зі зброєю, просто не пощастило, поруч з авіазаводом жили. І таких випадково або спеціально убитих і закатованих мирних жителів було не менше, ніж бійців.
Єдиний син головного героя – зовсім молодий, недосвідчений чоловік, який зненавидів ворога і пішов боротися з ним, теж склав голову в боротьбі, був підстрілений снайпером. Прямо в День перемоги, коли вже весь цей пекло скінчився. Теж не пощастило…
У Іванка інша біда: батька дитини вбили на фронті, мати застрелили при евакуації. А цей беззахисний хлопчик ночує, де доведеться, і невідомо, куди він потрапив, якщо б не Андрій. Але головний герой дав шанс на порятунок Ванюшке і собі: поєднав двох осиротілих людей в одну сім’ю.
Через прості життєві ситуації, описані з прямотою і природністю очевидця, автор дає зрозуміти, що війна безжально, не щадить нікого. Затіяна із-за якихось абстрактних інтересів державами, вона омивається кров’ю народу. Людина – піщинка у цих невблаганних обставин. Ось чому так важливо не забувати про це і не повторювати помилок минулого.