Психологи часто стикаються з тим, що люди, які звертаються до них за допомогою у виборі професії не уявляють собі, чим би хотіли займатися.
Буває так, що при виборі професії, люди орієнтуються на зовнішні фактори:
– поширеність, тобто можливість влаштуватися ближче до дому,
– високий стабільний заробіток в майбутньому,
– можливі умови (наприклад, робота в офісі),
Або професію вибирають за “компанію”, йдуть туди з друзями.
Однак і зовнішні фактори і вибір друзів можуть не збігатися з основними потребами людини, і тоді робота, яку він вибрав може здатися нудною, буде дратувати, призводити до апатії або депресії.
Про які ж потреби йде мова?
Психологи виділяють наступні основні потреби:
– в безпеці,
– в прихильності,
– в приналежності до групи і визнання,
– в самореалізації.
Розглянемо як ці потреби можуть бути реалізовані в роботі.
Ця потреба включає в себе
Фізичну безпеку,
Психологічну безпеку
Фінансову стабільність.
Коли у людини немає фінансової стабільності, або він почуває себе психологічно незахищеним у середовищі, в якій живе, для нього на перше місце виходить проблема безпеки.
Тоді він вибирає роботу зі стабільним заробітком, в надійній компанії, з регламентованими обов’язками.
Потреба в безпеці легко задовольняється на великих державних підприємствах: заводах, в держ. установах. Там, як правило, вчасно виплачують зарплату, дотримуються трудового кодексу, колективи часто працюють десятки років.
Відчуття безпеки і стабільності – головне, що приваблює туди людей. Вони можуть терпіти монотонну діяльність, нудного начальника, відсутність перспектив росту заради стабільності і дружного колективу.
Потреба в прихильності.
Люди, для яких ця потреба є провідною часто йдуть в соціальну сферу. Вони вибирають педагогіку, медицину, соціальну роботу.
Тут вони реалізують своє бажання піклуватися про інших, допомагати їм рости і розвиватися. Їм подобається супроводжувати інших, знаходити виходи зі складних ситуацій. Головне, що рухає ними – потреба в прихильності, причетності до чужого життя.
Часто вони готові працювати за невеликі гроші лише б бути потрібними, коханими (вчителями, лікарями, вчителями).
Потреба у визнанні, належності до групи.
Це бажання
Бути прийнятим групою людей престижної
Мати статус у суспільстві
Люди, для яких важливий престиж, статус, становище в суспільстві обирають професії, які допомагають їм реалізувати цю потребу: юрист, економіст, державний чиновник. Вони прагнуть займати керівні посади, рухатися по службовій драбині.
Для таких людей важливі поняття успішності, визнання, розташування начальства і високопоставлених осіб.
Для ефективної реалізації даної потреби важливо, щоб людина відчувала себе досить захищеною (фінансово і психологічно) і потреба в прихильності була для нього актуальна, т. к. руху по кар’єрних сходах не допускає сентиментальності.
Потреба в самореалізації.
Люди, для яких ця потреба є провідною, вибирають як правило вільні або творчі професії: режисер, художник, дизайнер.
Вони готові довго вчитися, шукати свій шлях, форми самовираження, створювати свій стиль, можливо, бути в невідомості, терпіти нестатки, але мати можливість заявити світові про себе, своїх думках, образах, уявленнях.
В кожній професії є елементи, які дозволяють задовольнити(в тій чи інший мірі) всі потреби людини, більше того, у міру задоволення більш базових потреб (від безпеки – до самореалізації) відбувається зсув основних зусиль.
Так людина, яка має потребу в безпеці може прийти на завод, працювати там якийсь час, потім завоювати авторитет у колективі, піти вчитися і зайняти керівну посаду (якщо у нього розвинена потреба у визнанні) або стати наставником молоді (якщо для нього актуальна потреба в прихильності), при цьому він може знайти способи самореалізації через передачу свого досвіду або через втілення в життя своїх уявлень про вибір напряму розвитку, методів управління колективом.
Такий шлях поступової реалізації потреб передбачає достатню особистісну зрілість і високий рівень самосвідомості.
Набагато більш поширений шлях – усвідомлення однієї своєї потреби і вибір професії для її реалізації. Конфлікти виникають пізніше, коли людина усвідомлює, що орієнтувався на потребу високого рівня, пропустивши ті, що були нижче.