Портрет моєї подруги

У людини не може бути багато справжніх друзів, тому що неможливо підтримувати щирі і відверті відносини з великою кількістю людей. У мене є дві подруги. З Яною ми познайомилися влітку в оздоровчому таборі і вже рік листуємося. А з Настею ми дружимо ще з дитинства.

Я познайомилася з Настею в першому класі. І з того часу ми завжди разом. Ми розуміємо один одного з першого слова. І хоча наші смаки не завжди збігаються, ми ніколи не сваримося, бо вміємо поважати думку іншої людини.

Настя дуже розумна і приваблива дівчина. Невелика на зріст, тендітна, акуратна, вона все робить швидко і добре. У неї великі очі з довгими віями. їх колір залежить від настрою і погоди. Коли на вулиці сніг і сльота, очі у Насті сірі, коли сонячно і безхмарно, світло-сині, а якщо вона сердиться, – темно-синього кольору. У неї невеликий кирпатенький носик, на якому навесні з’являються веснянки. Губи у Насті звичайні, але посмішка чарівна: дуже тепла і щира, – а сміх дуже дзвінкий і веселий. Шовковисті русяве волосся перехоплене стрічкою, м’яко обрамляє її овальне обличчя.

Але найголовніше, що я ціную в Насті, – це краса її душі, щире серце і відданість у дружбі, які роблять наші відносини такими теплими і щиросердними.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: