План
Історія написання творів
Порівняння «Пророка» Пушкіна і Лермонтова слід починати з історії створення даних творінь. А. С. Пушкін приймається за свій безсмертний твір у 1826 році, дізнавшись про страту повсталих на грудневій площі людей. Поет був добре знайомий з страченими декабристами і вважав їх чесними людьми. Звістка про несправедливу загибелі своїх друзів обурило А. С. Пушкіна і він висловлює свою незгоду з подіями, що відбулися в рядках: «духовно тушкуємо…» . Саме духовний сенс життя турбує автора в цьому період більше всього.
«Пророк» Лермонтова бере свій початок з місця закінчення «Пророка» Пушкіна: «З тих пір, як вічний судія мені дав всеведенье пророка… ». У Лермонтова весь твір насичений гіркотою переживань і душевним болем. Порівнюючи твори між собою можна прийти до висновку, що одне з них є продовженням іншого і між ними існує певна спадкоємність.
Про що дані твори?
«Пророк» Пушкіна і Лермонтова є одними з ключових творінь в житті кожного з поетів. Обох поетів спіткала врахувати людського нерозуміння і раннього відходу з життя.
У творі А. С. Пушкін та М. Ю. Лермонтова пророки мають «даром провидіння». Прототипами у кожного з них є біблійний персонаж Пушкіна — Ісаї, Лермонтов на – Єремії.
Пушкін свого героя змінює з жахливого під всевидючого. Його пророку відкрита вища істина, потрібна людям. У своєму творі Пушкін описує етапи створення пророка Творцем, наделившим його багатьма вищими якостями. «Пророк» Пушкіна глибоко вірить у людську особистість і справедливість суспільства.
Життя героя Лермонтова наповнена болем і стражданнями від зневіри людей у його істину. Його героя супроводжують вічні насмішки і презирство. Лермонтов наділяє свого «Пророка» цілком людськими рисами: «блідий», «худ», «одягнений у лахміття», «він пробирається через місто, чуючи за спиною образливі вигуки». Герой Лермонтова позбавлений надії і не вірить у краще майбутнє.
Жанр
Великі твори великих авторів написані в жанрі ліричної сповіді. І в першому і в другому випадку твір ґрунтується на біблійному прототипі. Олександр Сергійович наділяє свого пророка величними якостями, використовуючи у творі різні старослов’янізми. У Михайла Юрійовича пророк наділений більш земними рисами, а сам твір побудовано в стилі сучасної лексики. Проявів Пушкінській урочистості у вірші Лермонтова практично не відчувається, зате відчувається глибока душевна печаль від покладеної місії.
Головна ідея
Аналізуючи «Пророка» Лермонтова і Пушкіна перед читачем представляється картина протистояння поета і громадськості. «Пророк» Пушкіна зображується автором як вдосконалення душевних поривів над власними вадами людства. Герою Пушкіна відкривається істина, укладена в служінні людям. Перебуваючи один в «пустелі похмурої» герой Пушкіна прагне тільки до людей. Пушкін вважає, що за подарований дар провидиця, його герой повинен послужити людям, несучи в їх життя світло і добро, а свою варто пожертвувати життям заради інших.
«Пророк» Лермонтова абсолютно протилежний « Пророка» Пушкіна. Висловивши свою істину у власних творах, герой Лермонтова не знаходить підтримки серед людей і спрямовується від них у пустелю. Весь твір Лермонтова насичене болем і відчаєм. Поет відчуває своє безсилля над світом людей. Всі його старання по перетворенню людини виявилися порожніми, і він був: «принижений», «висміювати», і «вигнали».
Дані твори по-різному трактують уявлення про пророчою частки поета. А. С. Пушкін описує напрямок шляху поета, а М. Ю. Лермонтов показує, наскільки тернистий і складний, буває такий шлях. Проводячи порівняння двох безсмертних можна знайти риси подібності, так і риси відмінності між ними. В обох віршах йде звернення до біблійного персонажу і присутня певна метафоричність. У теж час твір А. С. Пушкіна наповнене більш філософським змістом і містить численні церковнославянизмы. «Пророк» Пушкіна написаний у стилі класицизму. Твір М. Ю. Лермонтова наповнене трагічністю від людського нерозуміння і відноситься до стилю романтизму.