Вірш М. Ю. Лермонтова носить назву “Пісня про царя Івана Васильовича.” в ній розкривається суть протилежних характерів, показано розвиток конфлікту на ґрунті різних поглядів і принципів. Проводячи певну межу між характерами головних героїв можна зробити висновки про них, сказати як вони жили, що для кожного було цінністю і що вони з себе представляли.
Калашникова автор описує як позитивного персонажа, ми бачимо як він ставиться до своїх рідних, він їх дуже любить, поважає царя, готовий йти в бій. Зовні він представляється нам як високий, сильний чоловік. Крім хорошого характеру, йому щастило в роботі, він володів власною лавкою, а також був зразковим чоловіком для своєї дружини. Киребеевич ж був протилежністю, автор навіть не вважав за потрібне називати героя по імені, тому ми зустрічаємо кличку “басурманский син”. Йому не зрозуміло значення волі, адже він був рабом, улюбленим рабом Івана Грозного.
Але одного разу сталася неприємна ситуація, Кірібеевіч закохався в дружину Калашникова, і коли та, розповіла все своєму чоловікові, то купець не замислюючись попрямував на розмову до суперника. Для нього ця ситуація була образливою, адже він дуже любив свою дружину і ніколи б не допустив, щоб її образили. Для Калашникова честь і гідність були важливими рисами, тому зараз для нього стояло завдання відстояти свої права. Він прекрасно розумів, що Киребеевич набагато сильніше, а це значить, що дуель може скінчиться досить трагічно, але це не зупиняє купця. Дуель повинна вирішити, чи буде чиста честь сім’ї Калашникова чи ні. Говорячи про Киребеевиче можна сказати, що по більшій частині він був протилежністю купця, єдине, в чому вони були схожі, так це в силі. За характером і ставленням до життя ці два персонажі були абсолютно різні.
Калашников не хотів називати справжніх причин їх сварки з Кирибеевичем, хоча розумів, що може викликати гнів царя. В бою купець тримався гідно, і вбив суперника одним ударом. Наступним випробуванням для нього стало зустріч з царем, зібравши всю силу й хоробрість він прямо розповів Грозному чому Кірібеевіч заслужив смерть. Я вважаю, що автор помістив образ Калашникова ідеальні риси російської людини, своїми вчинками, ставленням до навколишнього світу цей герой надовго запам’ятався читачам.