Це страшне і жахливе слово – війна… В роки Великої Вітчизняної війни гинуло безліч солдатів і їх останки не були або не могли бути пізнані. Один з найвідоміших пам’ятників загиблим солдатам – це “Могила Невідомого Солдата” в Олександрівському парку в місті Москві. Ми знаємо історію цього пам’ятника. І знаємо, що пам’ятники невідомому солдату є і в інших містах нашої країни, а також в інших країнах.
Коли я думаю про ту страшну війну, я хочу представити яким він був, невідомий солдат: чиїмось близькою людиною – сином, батьком, чоловіком. Може бути, він був досвідченим бійцем або молодим новобранцем, звичайною людиною, або кадровим офіцером. Солдати, матроси, командири – вони були з різних куточків нашої неосяжної країни: міст, хуторів, аулів і сіл. Довелося воювати і кувати перемогу в тилу і жінкам, і дітям і старим.
Сьогодні Росія вперше відзначає День Невідомого солдата. День пам’яті усіх тих, хто з зброєю в руках захищав нашу країну і назавжди залишився на полі бою, там, де його наздогнала смерть: в обвалених бліндажах і траншеях, в руслах сотень річок, тисячі безіменних могил. Невідомі солдати до загибелі на війні теж мали та імена та прізвища, по батькові, але ці відомості вони забрали з собою, а їх подвиг залишається безсмертною.
Пам’ятники загиблим солдатам є і в нашій станиці. Імена наших земляків, що не повернулися з війни, викарбувані на гранітній стіні пам’ятника загиблим в роки Великої Вітчизняної війни. Їх останків немає під цим обеліском, вони лежать в братських могилах, які розкидані по всьому колишньому Радянському союзу і країн Європи. Але це місце поклоніння всім загиблим захисникам своєї землі, свого будинку, своєї Вітчизни. Це головне місце в нашій станиці. Щороку в День перемоги, День пам’яті і скорботи тут проходять мітинги. Сюди приходять дорослі і діти не лише у День Перемоги. За давно сформованою традицією молодята покладають квіти до меморіалу загиблим.
Деякі люди кажуть, що скоро свята, який пов’язаний з перемогою у Великій Вітчизняній війні не буде. Що з останніми ветеранами свято Великої перемоги перестане існувати. Але нам, підростаючому поколінню, дуже боляче це чути. Тому, що ми повинні стати і станемо гідними продовжувачами наших дідів і прадідів. А якщо настане наш час – ми будемо захищати Батьківщину, це наш обов’язок!
Мені дуже хочеться, що б на землі завжди був мир, і у дітей було щасливе дитинство!