Подвиг народу на війні твір

Більш ніж півстоліття тому відгриміли останні залпи другої світової війни. Повернулися додому мільйони чоловіків, изведавших всі тяготи, які коли-або діставалися на долю людини. І багато мільйонів військових і цивільних не повернулися. Вони залишилися на незліченних полях боїв, у попелі концтабірних кремаційних печей, на суші і на дні декількох морів. Скрізь. Сьогодні кажуть, що не залишилося більше таємниць і ми знаємо все про цю війну. Якщо ми знаємо все, то звідки щемлива туга, яку відчуваєш, коли звучить гімн Великої Вітчизняної – “Вставай, страна огромная”? Звідки біль, від якої нікуди не дітися, коли з-під оберемка недоладно-строкатих сучасних фотографій вигляне пожовклий куточок військової фотокартки, де стоять обійнявшись загиблі тоді і померлі зовсім недавно? І де межа, яка розділяє наш різноманітний і динамічний світ і світ, що залишився за кадром кінохроніки тих правдивих і жорстоких років? Ні, останнє слово про ту війну ще йе сказано.

Гідний захоплення подвиг народу у Великій Вітчизняній війні. Непосильний тягар турбот і страждань винесли на своїх плечах солдати і офіцери, робітники й колгоспники, діячі науки і культури, діти і дорослі. Багато написано про військовий подвиг і набагато менше – про подвиг тих, хто трудився в тилу. А адже це – дійсно велика тема. “Все для фронту, все для перемоги!” – це гасло надихав трудівників тилу, давав їм нові сили. І з заводських цехів виходили нові танки, літаки, артилерійські гармати, снаряди, патрони, військове спорядження для бореться Радянської Армії. Важко повірити, що вся ця Складна техніка створювалася руками жінок і дітей, бо чоловіки були на фронті.

“Народ безсмертний” – так називається одне з творів знаменитого письменника Василя Гроссмана. У цій назві звуки народних маршів, стогін поранених, гуркіт настають танкових полків, сльози і радість Дня Перемоги. Так, народ безсмертний, як безсмертна його подвиг.

У тієї війни була і непарадна, непоказна сторона. Не можна забувати, що сорокові роки, як і тридцяті, були часом сталінських репресій. І нерідко той, хто був справжнім героєм на фронті, був “ворогом народу”, прийшовши додому. Але і це зуміли подолати радянські люди.

Люди воєнного покоління особливі. З фронтів Великої Вітчизняної вони принесли в непросте життя країни віру в майбутнє, готовність жертвувати собою заради інших. Побут радянських людей ще довгий час був наповнений відгомонами воєнного лихоліття. Висота людського подвигу визначається силою любові до життя. Чим сильніше ця любов, тим незбагненніше вимірювання подвигу, здійсненого людиною заради любові до життя. І подвиг народу – це пряме відображення подвигу кожної людини, помножене на мільйон, на десятки мільйонів. Мені здається, що наш народ і зараз здатний на повторення подвигу єднання, братерства і боргу, який став основним змістом Великої Вітчизняної війни, що закінчилася понад півстоліття тому.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь