Фатальна красуня з важким характером.
Образ Настасії Пилипівни Смушкове один з центральних у романі “Ідіот”. Ця жінка з непростою долею неймовірно красива, одягається без химерності і витончено, темно русяве волосся прибирає просто, темні очі її глибокі, а на обличчі поєднуються пристрасність, зарозумілість і страждання. Народжена в хорошій дворянській родині, у семирічному віці Настасії Пилипівна залишилася сиротою і була вихована в маєтку Тоцького. Коли їй виповнилося шістнадцять, її опікун зробив дівчину своєї утриманкою і навідувався до неї регулярно для задоволення своїх аморальних бажань. З часом Настасья Пилипівна усвідомлює, що цей “благодійник” підійшов до її виховання вельми продумано, щоб згодом з неї вийшло “знаряддя” для особливо витонченого задоволення. Безвихідність і приниження від невизнання положення зробили з молодої жінки нещасне, байдужа істота.
Громадськість починає обговорення швидкої одруження Тоцького. Настасья Пилипівна покидає маєток і заявляється в Петербург, щоб оголосити коханцеві про свою цілковиту байдужість. Вона показує себе в новому для Тоцького світі – непокірної, позбавленої почуттів, але не переможеної. Тоцький, перебуваючи під сильним враженням від преображення вже набридлої своєю покірністю іграшки, поселяє утриманку в столиці. Його марнославство гріє елегантна краса належить йому одному ображеної жінки. Тепер він задумав видати свою підопічну заміж, нагородивши майбутнього нареченого чималим приданим, щоб розставання з коханкою пройшло на гідних нотах.
Настасья Пилипівна і князь Мишкін
У вир цих подій потрапляє тільки що прибув зі Швейцарії князь Мишкін. Один лише раз побачивши портрет Настасії Пилипівни, не знаючи її особисто, він уражається змішанням гордості, страждання і неземної краси в її витончених рисах. Князю стає страшно за подальшу долю цієї чарівної і нещасної жінки. А Тоцький боїться її саму – оновлену, зарозумілу, досвідчену. Його створення, зухвале й безжальне, тепер вже нікому не зупинити. Втрачати Настасьї Пилипівни нічого, і вона може в будь-який момент погубити себе найжахливішим зі способів. До того ж, його утриманка стає об’єктом торгів – її забажав багач Рогожин, анітрохи не соромиться в цьому зізнатися.
Князь Мишкін впевнений, що з пекла, в який поміщена ця жінка, її може витягнути тільки щира любов. Він робить їй публічну пропозицію руки і серця, пояснюючи свій вчинок тим, що вона з виру похоті і бруду вийшла чистою і з честю. Для нього вона-зразок невинності і невинності. Мишкін прагне врятувати Настасію Пилипівну. Але демонічну гордість цієї жінки не зламати, вона не бажає такого порятунку і не готова прийняти високого почуття князя. Її тягне світло любові, але вона вибирає морок. Її особиста драма в тому, що вона не здатна повірити в свою чистоту перед світом. Зважившись після болісних роздумів на шлюб з князем Мишкіним, Настасья Пилипівна тікає з-під вінця і знаходить ганебний кінець своєї ганебної життя від руки вбивці – Рогожина.