“Герой нашого часу” – повість про людину, що увібрало в себе всі вади обивателя тієї епохи. Григорій Олександрович Печорін – особистість, яка втратила інтерес до життя. Він жадає вражень, в гонитві за якими і відправляється на південь Росії. Матеріальні блага не задовольняють Григорія, вони тільки наганяють нудьгу. Печорін шукає пригод і нових знайомств. Ці свої пошуки він докладно описує у своєму щоденнику, який згодом і стане основним джерелом для написання роману.
“Тамань” – одна з глав “Журналу Печоріна”. Хронологічно вона відкриває щоденникові записи героя, незважаючи на те, що М. Ю. Лермонтов розмістив її третій по порядку.
Волею долі герой опиняється в Тамані. Він змушений зупинитися на постій в не дуже чистою і похмурої квартирі з не менш похмурими і дивними мешканцями. Знайомство з ними починається із зустрічі зі сліпим хлопчиком, який, за словами автора, “не так вже сліпий”. Також тут ми бачимо постаті молодого хлопця по імені Янка, його дівчини і старезної баби – по всій ймовірності, господині дому.
Господарі таємничого будинку займаються контрабандою, це незаконне підприємництво є для них основним джерелом доходу і можливо єдиним способом прогодуватися. Печорін мимоволі стає свідком одного нічного події, а саме перевезення контрабандного товару Янко – відважним бандитом, якому допомагає сліпий хлопчик. Цей факт привертає увагу Григорія, і він намагається вивідати у хлопчика подробиці їх діяльності. Реакцією на надмірний інтерес Печоріна послужила спроба таманцев позбутися небажаного свідка. Дівчина виманює його на морську прогулянку і намагається втопити, але ця спроба закінчується невдачею. Григорій виявився сильнішим.
Злякавшись можливого викриття Янко зі своєю коханою залишають Тамань, залишивши сліпого хлопчика зі старою напризволяще. Григорій Печорин бачить гіркі сльози незрячої дитини і лише тоді розуміє, що не мав ніякого права заважати “чесних контрабандистів”, що своїм інтересом, своїм скороминущим захопленням він розбиває людські долі і калічить душі.
Як і в інших розділах, у “Тамані” дії Григорія Печоріна призводять лише до трагічних наслідків. Він покидає півострів, залишаючи за собою покалічені долі, але так і не задовольнивши свою примху.