Менший за обсягом вірш під назвою Остання любов Тютчев написав у пізній творчий період. Його можна назвати автобіографічним. Адже в даному вірші автор відображає власні переживання. Розібратися у всіх його особливостях допоможе аналіз вірша Остання любов Тютчева.
Остання любов Тютчев аналіз
Короткий аналіз вірша виглядає наступним чином:
✔️ створений в період з 1852 до 1854 роки;
✔️ в творі піднімається настільки важлива тема, як любов у найглибшому і її поданні. Пережити таке сильне почуття вдасться лише зрілим людям;
✔️ даний твір складається з трьох частин, що несуть різний зміст;
✔️ вірш відноситься до такого жанру, як елегія.
Яка ідея вірша Остання любов Тютчева і основні його особливості слід розглянути більш детально.
Історія створення
На окрему увагу заслуговує історія створення Остання любов Тютчева. В період його написання автор уже відбувся, як поет, був зрілим чоловіком. Він щиро полюбив Олену Денісьеву, зовсім юну в порівнянні з ним дівчину. Йому в той період уже виповнилося 47 років. Його ж коханої було всього 24.
Відносини почали розвиватися дуже стрімко, але пару все засуджували. Обумовлено це перш за все тим, що у Тютчева тоді вже була сім’я. Роман з юною персоною сприймався, як щось ненормальне. При цьому почуття дівчини до поета виявилися неймовірно сильними і вона змогла принести в жертву своє становище в соціумі, аби бути поруч з милим серцю людиною.
Дані відносини тривали протягом чотирнадцяти років. Роман закінчився лише тоді, коли Олена померла. Вона народила Тютчеву поза шлюбом трьох діточок, постійно мучилася через те, що перебувала в суспільстві в образливому становищі. Її життя обірвалося через сухот. Частину, що залишилася життя поет відчував почуття провини перед Оленою. Виходячи з цього стає зрозуміло, кому присвячено Остання любов Тютчева.
Поет написав чимало творів, присвячених своєї коханої. Всі вони були об’єднані в один цикл, який відомий під назвою Денісьевскій. До нього увійшло і вірш Тютчева, яке називається Остання любов.
Тема і композиція
Тема Останньої любові Тютчева зрозуміла – це любов. Цим ніжним, щирим почуттям пронизана кожна з рядків даного твору. Правда, в даному випадку мова йде не про юнацької пристрасті і переживання, характерних для молодих людей, а про зрілих почуттях.
Ліричний герой в даному випадку виявляє ніжні почуття. В основі його любові лежить бажання проявляти турботу і увагу, оберігати свою кохану. Правда, це далеко не дружба, якої властива не романтика, а як там не є справжня любов, яку відчувають чоловіком по ставленні до жінки.
Ці почуття автор підносить як небесний дар. Правда, вони приречені і в усьому вірші простежується безнадійність і якась туга. Герой береже любов, розуміючи, що подібні взаємні почуття більше не зможуть повторитися.
Вірш за кількістю строф умовно розділяється на три частини. У кожній з них думка є закінченою. Наприклад, в першій автор розмірковує про яку випробовують любові. Він порівнює її з зорею, яка освітлює шлях по життю. У другій герой є відчуженим, говорить про прийдешню старості, якої уникнути не вдасться. Йому хочеться, щоб час хоч не на довго зупинилося. Таким чином він зможе ще хоч трохи насолодитися даними почуттями.
В останній строфі відбивається основна думка Тютчева Остання любов. Поет говорить про те, що якими не були б перепони, поставлені часом, у людини є можливість щиро любити навіть в зрілому віці.
Жанр і засоби виразності
Дане твори автор написав в жанрі елегія. Це своєрідна пісня, що володіє сумним змістом. Засоби виразності Тютчев в творі Остання любов використовує різні. Наприклад, піднесену інтонацію йому вдається зробити за рахунок частого застосування букви О. За допомогою постійних повторів, твір стає музичним і ліричним.
Також у вірші відзначається безліч епітетів. Завдяки їм твір набуває образність і максимальну виразність.
Основна ідея вірша
Ідея вірша Остання любов Тютчева полягає в тому, що щиру любов люди можуть випробувати в будь-якому віці. Чим же пізніше при цьому виявляться дані почуття, тим більше важко виявиться сприйняти різницю між розчаруванням і насолодою.